У контексті дискурсу, який уже протягом певного часу триває в західних медіа щодо "кінця експертності" (the death of expertise), а також на тлі гучних українських політичних подій є сенс підняти питання якості нашої експертизи, пише у своєму блозі на "Новому часі" заступник голови Адміністрації Президента Дмитро Шимків. Західні автори слушно зауважують, що демократія означає рівність прав. Проте це не означає, що в демократичному суспільстві усі мають однаковий рівень талантів і знань. З іншого боку, завдяки тому, що Вікіпедія та веб-пошуковики стали доступні кожному, поверхневі знання викликають девальвацію фахової та наукової компетентності. Виникає конфлікт між так званою новою "експертністю" та знаннями у класичному сенсі, що породжує ризики.

Нещодавно в авто довелося почути надзвичайно творчі роздуми якогось експерта на тему участі України в космічних проектах. Я не буду переказувати почуте, бо цією колонкою хочу підняти інше питання. А саме – проблему "експертності" експертів. Мені видається, що в контексті суспільного обговорення освіченості деяких українських політиків – це цілком актуальна тема.

Читайте також: Маньчжурський патріот: чому "Радио Вести" має сконати

Якщо віднайти значення терміну "expert", наприклад, у словнику Merriam-Webster, отримаємо "людину з особливими рисами чи поглибленими знаннями певної галузі" ("one with the special skill or knowledge representing mastery of a particular subject"). Це має цілком логічний вигляд, і я повністю погоджуюся з таким твердженням Вебстера. Проте в мене викликає питання особистість, яка ретранслює ті самі "поглиблені знання" з певної теми.

Наприклад, якщо спікер відпрацював (ла) на посаді у Міністерстві оборони, Генеральному штабі, в РНБО або служив в ЗСУ, командуючи підрозділами, написав (ла) чи захистив (ла) наукову роботу на тему ВПК чи був (була) причетним до реалізації визначного проекту у галузі – в мене не виникає питань до права такого експерта на авторитетну думку.

Проте, на жаль, досить часто на телеекранах з'являються такі собі майстри на усі руки – "експерти", які сьогодні можуть коментувати політику Національного банку стосовно валютного курсу, а завтра – кандидатів на посаду державного секретаря у Сполучених Штатах Америки. Не знаю, як ви, але я бачу в цьому велику маніпуляцію і відкриття можливості для викривлення реальності. У подальшому це може зіграти одну зі ключових ролей у дестабілізації ситуації у країні. Наведу паралель, з якою в мене асоціюється ситуація. Чи дозволите ви проводити операцію з видалення апендициту вашої дитини стоматологові чи ЛОРу? Дуже сумніваюсь, що так.

Особливо це стосується телебачення. Ні для кого не секрет, і останні дослідження Kantar TNS "Моніторинг сприйняття реформ" іще раз підтвердили, що в середньому близько 70% респондентів вказують телебачення як основне джерело інформації про реформи. Телеканали перебувають в авангарді медіа, які активно продукують універсальних експертів на будь-який випадок життя. Починається життєвий шлях такого "експерта" у період не прайм-тайм, коли переважна частина аудиторії каналів не дивиться ТБ. Через деякий час, коли обличчя стає більш упізнаваним, у глядачів з'являється шанс побачити такого спікера й у ранковий чи вечірній прайм. Із часом походження людини вже не має значення для аудиторії, і неперевірені, неякісні ідеї отримують путівку в життя.

Читайте також: Старе телебачення на порозі смерті: деградація помітна неозброєним оком

Проблема виникла там, де її не чекали. Телеканали панічно боялись і не хотіли рекламувати компанії, бренди чи організації, які не платили за це, тому титрували їх представників як "експертів у галузі...". Такий підхід прижився і став загальною практикою.

Мені здається, що медіа мають значно ретельніше ставитися до відбору спікерів. Більше того, це має бути частиною їх соціальної відповідальності перед країною і громадянами, для яких вони працюють. У країні достатньо досвідчених фахівців, які володіють повнотою знань про свою сферу діяльності. Вибір – є! Серед диференціаторів експертності я би виокремив критерії освіти та досвіду.

Хочеться вірити, що створення якісного контенту залишається пріоритетом роботи ЗМІ в Україні.