Коли я поїхав на стажування в Сполучені Штати, то дізнався, що американські лікарі дуже часто практикують медичні місії в бідні країни.

Взагалі, американці люблять робити добро і в їхньому суспільстві це навіть модно. Мені сподобалася ця ідея і я захотів долучитися до однієї з таких груп.

На той момент це було лише бажання. Але коли в 2010 році на Гаїті стався руйнівний землетрус, загинуло багато людей, розпочалася епідемія холери, тоді потреба в медиках постала там надзвичайно гостро. Так я вперше потрапив на Гаїті з медичною місією.

Моя мотивація складалася з кількох пунктів. По-перше, я - людина з християнськими цінностями і мені важливо робити людям добро. Але добро можна робити і в себе вдома. Для цього не обов`язково їхати в іншу країну. Проте я дуже люблю подорожувати і бачити щось нове. І це була прекрасна можливість поєднати корисне з приємним.

Читайте також: Боротьба за медичну реформу

По-друге, це була спільна праця з носіями англійської і чудова нагода підтягнути свої знання цієї мови.

По-третє - нові знайомства і налагодження співпраці з іноземними колегами.

По-четверте, це новий досвід, медична практика в екстремальних умовах і можливість бачити і лікувати хвороби, про які раніше знав лише теоретично.

Як потрапити до медичної місії

Мені здається, що для того, щоб потрапити до місії, потрібно спочатку дуже захотіти. Інколи мої колеги кажуть: "Я б теж поїхав з тобою. Коли будеш їхати наступного разу, кажи, я подумаю. Можливо, долучуся." Але з таким підходом навряд чи це вдасться. Людина, яка хоче, сама шукає, а не чекає, коли по неї прийдуть і нададуть персональне запрошення.

Спочатку в мене теж з`явилося таке бажання. Це бажання спонукало говорити про нього вголос. Я читав, розпитував, цікавився, мене рекомендували люди, які мені повірили. А потім прийшли обставини: в Гаїті трапився землетрус. І мене запросили.

Коли вже попрацював і зарекомендував себе, тоді пішли нові запрошення. І вже не я шукав, а шукали мене.

Такі поїздки стали регулярними. Тому там не обов`язково володіти якимись особливими навиками. Але обов`язково потрібно мати бажання служити і допомагати людям. Інакше тобі стає дуже важко на 2-3-й день.

Бідні країни - це не курорт і не відпочинок. Це важка праця в умовах, далеких від комфортних.

Коли збираєшся їхати, особливо вперше, дуже важливо, щоб тебе порекомендував хтось, хто уже їздив чи має авторитет серед тих, хто поїде в групі.

Читайте також: Що таке совок на прикладі безкоштовної медицини

Чому лікарі їдуть з медичними місіями

У кожного своя мотивація. Але якщо говорити про короткострокові поїздки, то це точно не для заробітку. Проекти, в яких я беру участь - волонтерські і відбуваються під егідою благодійних християнських організацій. Я вже називав свої мотиви і вони можуть бути такі ж у інших.

На тривалий час лікарі найчастіше їдуть з метою заробітку. Як-не-як, але навіть у найбідніших країнах праця лікаря оцінюється і оплачується набагато вище, ніж в Україні. І в Гаїті, і в Кенії, де я був, лікар за місяць може заробити $2000 і більше, а рівень споживчих цін не особливо відрізняється від наших. Повага до лікарської праці і до особи лікаря там набагато вища і тому працювати там непогано.

Щодо нових можливостей, які відкриваються після медичної місії, то вони цікавлять значну частину наших лікарів, але потрібно бути реалістами. В умовах державної медицини жодні твої особливі навички і вміння, жоден закордонний досвід роботи і стажування не дають тобі переваг і фінансових стимулів. В умовах приватної медицини все було б інакше. Але поки що приватна медицина у нас розвивається лише в мегаполісах. І тому на тривалий час лікарі їдуть з України передусім для заробітку. Це цілком логічно.

Дуже прикро за державу, яка нічого не робить, щоб стимулювати своїх спеціалістів. У нас вони виживають, а там стають провідними фахівцями.