У п'ятницю, 17 березня, в Мінекономіки відбулася дискусія стосовно національних стендів України на провідних світових виставках. Брали участь два десятки експортерів із різних галузей, які мають великий досвід міжнародних виставок, а також організатори різних українських експозицій за кордоном.

Ось висновки обговорення.

1. Роль держави перш за все полягає у визначенні порядку: які стенди мають право вважатися національними, який порядок фінансування, які правила використання бренду України тощо.

2. Бренд України на виставках мусить бути сучасним, не вишиванково-колосковим, мати європейські конотації. Краще використовувати галузеві бренди на кшталт "Меблі з України".

Читайте також: Українська економіка: що потребує невідкладного реформування

3. Основний тягар фінансування національного стенду мусить бути на підприємствах-учасниках, бо інакше дармова участь розбещує і призводить до участі не тих, хто реально має експортний потенціал.

4. Внесок держави: статус національного стенду, стратегія просування, брендинґ, дизайн, співфінансування зон спільного використання (переговорні кімнати тощо), навчання.

5. Важлива роль держави у навчанні експортерів: як брати участь у виставках, як просувати експорт, крос-культурна комунікація тощо. Під час навчання експортери спілкуватимуться між собою, це також важливо.

6. Формування та робота національного стенду не може відбуватися за одним шаблоном: все залежить від характеру виставки (B2B / B2C / B2G), цільової аудиторії тощо.

7. Основна категорія учасників національних стендів – середній бізнес. Великий зазвичай воліє стояти окремо, під власним брендом.

8. Необхідний спільний інформаційний простір для міністерства, експортерів та організаторів експозицій.

Читайте також: Чому не треба звинувачувати народ і в чому проблема насправді

9. Конче необхідні успішні історії українського експорту, які міністерство мусить збирати і поширювати.

10. Бізнес має бути партнером у розробці всього вищенаведеного.

11. Протягом найближчих тижнів, з урахуванням позиції відповідних галузевих асоціацій, будуть визначені п'ять-сім ключових виставок, де необхідно сконцентрувати урядову підтримку експортерів.

12. Окремо стоїть питання участі у Всесвітніх виставках EXPO (Астана 2017, Дубай 2020). Це єдині виставки у світі, де беруть участь не підприємства, а країни. Україна багато втратила, пропустивши EXPO 2015 у Мілані, присвячену питанням продовольства. Наразі потрібне об'єднання зусиль уряду, бізнесу, проектів технічної допомоги для підготовки до наступних виставок, і все починається з чіткого розуміння процесів, процедур та зон відповідальності кожного гравця.