У Росії поки що неспішно розгортається президентська передвиборча кампанія. Хоча вибори будуть ще тільки за рік (їх збираються приурочити до четвертої річниці анексії Криму, 18 березня 2018 року, і в Думу вже внесений відповідний закон), мало хто вже сумнівається, що Путін піде на четвертий термін.

Очевидно, заява про намір висуватися з'явиться з боку нинішнього президента тільки незадовго до старту офіційної президентської кампанії.

Справді, а куди Путіну поспішати? Державна пропагандистська машина і так працює на максимальних обертах для створення його світлого образу. Перешкодити висуненню Путіна може тільки якийсь гігантський соціальний катаклізм, ознак якого в Росії не видно.

Висунення Медведєва, що саме по собі малоймовірно, мало б якийсь сенс тільки в разі, якби з'явилися реальні надії на скасування економічних санкцій. Тоді б обрання Дмитра Анатолійовича, який мав, перебуваючи маріонетковим президентом, репутацію (навряд чи заслужену) ліберала і прозахідного політика, могло б пом'якшити і Вашингтон із Лондоном, і Париж із Берліном.

Однак надії, які в Кремлі покладали на обрання Трампа, як видається, не справдилися. Антиросійські санкції новий американський президент скасовувати не збирається, зате збирається воювати з Північною Кореєю.

Або робить вигляд, що збирається. У Москві бачать у Кім Чен Ині споріднену душу і рішуче стають на його захист. Російська критика наміру Трампа розмістити в Південній Кореї протиракети для нейтралізації загрози з Півночі нагадує часи розпалу «холодної війни».

Якщо нової розрядки напруженості із Заходом не передбачається, у Путіна немає жодних стримуючих факторів. Він, схоже, не відчуває, що еліта від нього втомилася, та й народ від незмінюваного лідера все більше втомлюється. Помічники Путіна, однак, це відчувають, тому лейтмотивом уже фактично розпочатої президентської кампанії стало твердження, що Путін дійсно висуватиметься на четвертий термін, але цей термін вже точно буде останнім.

Так хто б сумнівався! У 2024 році, коли має закінчитися його четвертий термін, Володимиру Володимировичу стукне 72 роки. Вік, звичайно, поважний, але в порівнянні з віком британської королеви Єлизавети, яка нині царює, або американського мільярдера Девіда Рокфеллера, який щойно помер, - сущі дрібниці!

І навряд чи Путін ризикне піти з політики навіть тоді. Швидше за все, буде розіграна комбінація дуумвірату 2008-2012 років, тільки цього разу слухняний Медведєв за Путіна-прем'єра просидить два повноцінних президентських терміни по шість років.

А в 2036 році нинішньому президентові буде вже 86 років. Тут неминуче постає питання, чи доживе Путін до цього віку, а якщо доживе, то чи дозволить здоров'я балотуватися в президенти вп'яте. Тоді Путін буде надто нагадувати Хосні Мубарака і Роберта Мугабе.

Читайте також: У Кремля есть тайное оружие, которого нет ни у кого в мире, - огромные криминальные денежные ресурсы

У численних витоках в пресу не приховується, що президентські вибори 2018 року мають стати максимально демократичними за формою і гарантують перемогу Путіна зі значною перевагою голосів за змістом. На створення демократичного тла спрямовано і звільнення за допомогою помилування деяких другорядних політичних в'язнів, посаджених за «гумовими» статтями про екстремізм.

У Держдумі, явно за схвалення Кремля, готуються внести поправки до закону про мітинги, який полегшує їх проведення. Треба ж створювати демократичний фасад для Заходу. Водночас тривають ігри навколо Олексія Навального. Ймовірно, в Кремлі ще не ухвалили остаточного рішення, чи допускати Навального до виборів. Тому його кримінальні справи то закриваються, то відкриваються знову.
З одного боку, участь у виборах однієї з чільних фігур позасистемної опозиції має значною мірою легітимізувати перемогу Путіна і показати всьому світу, що вибори були дійсно вільними і демократичними. Навальний популярний лише в дуже вузьких шарах населення, так що шансів, що він переможе, все одно немає.

Але, з іншого боку, влада дуже не хотілося б допускати опозиціонера-викривача до телевізора, що так чи інакше доведеться зробити, якщо дозволити Навальному брати участь у президентських виборах. Ще невідомо, який ефект на виборців матиме його поява на телеекрані з гнівними філіппіками проти «партії шахраїв і злодіїв» і її лідерів, причому з конкретними компрометуючими фактами, які буде досить важко спростувати. Тому, швидше за все, Навального до виборів не допустять, але станеться це лише незадовго до офіційного старту передвиборчої кампанії. Треба, щоб у виборців якомога довше зберігалися ілюзії, що вибори будуть вільними і чесними.

Разом з тим ближче до виборів у Путіна можуть виникнути серйозні проблеми. На той час має практично вичерпатися резервний фонд.

Можливість же його поповнення може бути обмежена політикою нової американської адміністрації, яка розконсервувала низку енергетичних проектів і ставить собі за мету мінімізацію залежності США від імпорту енергоносіїв. А це, безперечно, спричинить зниження цін на нафту і газ. Так само тягар утримання Криму й окупованої частини Донбасу, особливо в умовах розриву економічних зв'язків останньої з Україною, все більше тиснутиме на російську економіку і може спровокувати економічну кризу якраз до виборів.

І якщо вибори пройдуть в умовах масових невиплат зарплат і пенсій, які почалися, що змусить людей вийти на вулиці, їх результат може мати непередбачуваний перебіг, попри, здавалося б, повний контроль влади за процесом і результатами голосування. І навряд чи викликане економічною кризою невдоволення вдасться перебити успіхами на фронті «збирання російських земель», як це було у випадку анексії Криму.

Зараз Путін ясно позначає намір повністю відірвати окуповану частину Донбасу від України, щоб якщо не анексувати формально цю територію, то створити з неї нове Придністров'я (або навіть Абхазію з Південною Осетією), з можливим визнанням Росією псевдонезалежних «ЛНР» і «ДНР». Не виключено, що це збираються видати за нову перемогу Путіна, яка має гарантувати йому успіх на виборах.

Читайте також: Про стандартный прием авторитарных лидеров, если их политика заходит в тупик

Однак не можна бути впевненим у тому, що Путін піде на подібний сценарій. В цьому випадку неминучим буде посилення санкцій і ускладнення тягаря утримання маріонеткових республік Донбасу. Тут може бути короткочасний ефект «обложеної фортеці», дуже корисний напередодні виборів. Але невдовзі після виборів це все одно спровокує соціально-економічну кризу, якщо її і вдасться відтягнути подібними діями.

Головне ж, непередбачуваною залишається реакція нової адміністрації США. З такими темпами, як зараз, Трамп навряд чи визначиться із зовнішньою політикою раніше середини свого першого терміну. А оскільки американська реакція може бути надзвичайно жорсткою, це обмежує можливості Путіна в частині зовнішньополітичних авантюр.