Це - фрагмент розписів Ризоположенського монастиря в с. Томашівка Фастівського р-ну на Київщині. На ньому ми бачимо зображення російських князів, вбитих більшовиками і не так давно зарахованих в РПЦ до лику святих.

Стосовно необхідності та достатньої обґрунтованості тих останніх російських канонізацій є багато запитань, але ми поки не будемо їх торкатися. Принаймні, княгиня Єлисавета Федорівна була дійсно неординарною людиною.

Читайте також: Глава УПЦ КП на засіданні Верховної Ради назвав "нерозумними" прихильників Московського Патріархату

Проблема в іншому. Я зрозумів би, якби такі лики були зображені десь, наприклад, в Московському соборі Христа Спасителя. Але чи багато знайдеться шанувальників цих князів у глухому українському селі? Яке відношення вони мають до українців?

Хтось відповість, мовляв, у святості немає націй та кордонів. Звісно, так. Але чому в розписах храмів так званої "УПЦ" МП ми не побачимо такого сонму грецьких, румунських, болгарських святих? Звідки взялася така вибірковість? Питання риторичне. Отже, ми маємо справу з банальною псевдо-благочестивою пропагандою "руського міра".

Читайте також: За штурм церкви духовенство Глухова вимагає покарати мера Терещенка

Свого часу, канонізуючи (часто без очевидних підстав) російських князів та імператора, РПЦ зробила свій внесок в сакралізацію російської влади загалом. А Путіну залишалося лише "вписатися" в цю новоявлену "ікону" в якості сучасного благовірно-православного князя, що йому цілком успішно вдалося.

Філія РПЦ в Україні вже не один рік наполегливо просуває такі ідеї і тут все ясно - хіба могло б бути інакше? Незрозуміло лише одне: чому вони досі називаються "Українською Православною Церквою"?