Багато років тому до України прийшов великий міжнародний інвестор, пише у своєму блозі на "Новому часі" очільниця Офісу Національної інвестиційної ради при президентові України Юлія Ковалів.

Інвестор успішно працював в Україні, вклав у свою справу купу грошей і домігся провідних позицій на ринку. Кілька років тому, оцінивши результати своєї роботи, інвестор прийняв рішення про розвиток свого українського бізнесу, незважаючи на проблеми у країні, війну та на той час макроекономічну й політичну нестабільність. І вирішив він реалізувати немалий інфраструктурний інвестиційний проект.

Вартість проекту сягала понад сто мільйонів доларів. Інвестора показали по всіх каналах, керівництво регіону урочисто оголосило про велику перемогу на фронті залучення інвестицій, потиснуло інвесторську руку й обіцяло всіляку підтримку.

Інвестор устиг побудувати більшу частину проекту, коли казка нарешті закінчилась, і він зіткнувся із суворою українською реальністю.

Прямо посеред ділянки, на якій проект реалізовується, стоїть напіврозвалений будиночок. Інвестор називає його просто – this blue house, і звучить це як витончена лайка.

Читайте також: Українська економіка: що потребує невідкладного реформування

Будиночок належить держпідприємству. Будиночок розвалюється, й усі, по правді кажучи, згодні, що його давно пора знести. Інвестор готовий заплатити за знесення.

Але щоб знести будиночок, навіть за рахунок інвестора, потрібно пройти тернистий шлях – це знесення необхідно внести в фінплан держпідприємства. Фінплан має затвердити профільне міністерство, далі ще мінімум три непрофільні міністерства мають на нього подивитися, а далі – й увесь уряд.

Природно, справа ця нешвидка.

Відповідальні співробітники міністерств усіма силами намагаються знайти в фінплані держпідприємства неточності й помилки. От, наприклад, чому в цього року на відрядження виділено більше грошей, ніж торік? Непорядок, розтринькуєте державні гроші, переробляйте. А тут ось кома не на тому місці стоїть. Перепишіть.

Фінплан не затверджують або затверджують невчасно. Будиночок не зносять. Будівництво простоює понад три роки.

Це тільки одна із сотень подібних історій. Інвестиційні проекти знову і знову перечіпляються за черговий "блакитний будиночок". Частина інвесторів, спіткнувшись кілька разів, залишають спроби та йдуть у інші країни.

Читайте також: Бюрократія по-європейськи: ламання людського в людині

Держава, як і раніше, тоне в бюрократизмі та мікроменеджменті. Безкоштовне знесення розваленого складу погоджує не менше п'яти державних органів. А за цей час ті, кого ми так хочемо бачити успішними платниками податків та відповідальними роботодавцями, – інвестори, не дочекавшись знесення "голубого" будиночку, можуть піти в пошуках більш сприятливого та менш безглуздого середовища.

Повернутися до інвестора обличчям – питання економічної безпеки країни (а можливо, навіть і ширше) та, мабуть, найбільший виклик для всієї системи влади. Адже від цього безпосередньо залежить створення нових робочих місць, кількість сплачених податків, розвиток інфраструктури й економічне зростання країни в цілому. В сьогоднішніх умовах обмежених можливостей бюджету приватний інвестор стає рушійною силою очікуваного економічного зростання.

І, як не парадоксально, саме бюрократична машина, що існує за рахунок його податків, створює для нього найбільші перепони.