Колись я подорожувала по Хмельниччині і милувалась велетенськими полями пшениці, які ховались за обрієм.Такі картинки можна побачити в рекламі українських продуктів чи кандидатів у депутати. Серце мліє від такої краси. Рівно, чисто,бездоганно без жодного макового цвіту чи волошок.

Я пам'ятаю невеликі кострубаті поля свого дитинства, колоски де вищі, де нижчі, де повні, а де ледь-ледь.І як люди сіяли жито, аби мати хліб свого печива, чорний з кмином, величезний, який різали на частини і носили сусідам, щоб скуштували.

Приятелька вислухала мене і розповіла про секрет тих розкішних полів. У них в селі згоріло від раку троє трактористів, які сіяли ту пшеницю. Зерно було оброблене хімікатами, а чоловікам ніхто не сказав вдягнути респіратори. Хліба зараз повно, я не можу з нього вибрати більш-менш їстівного, бо хліб, який черствіє наступного дня не може бути якісним. Влітку я наблизилась впритул до такого поля, з якого походить наш щоденний хліб. Там навіть комах немає. Немає комах, немає птахів, немає гризунів, немає звірів. Є людина, яка до всього пристосовується шляхом мутації.

Винахідники стерильних полів, які дають багаті врожаї, подбали про те, щоб нічого справжнього і вічного не потрапило на духовний стіл українців. Принаймні, вдень. Книгарні засмічені неякісною літературою, епігонською чи графоманською.

Потрібні книги видаються накладом 100-300 примірників. Аби книжка українською, кажуть, для статистики це важливо. Сюди входять переклади, як правило, третьосортних книг, які називають бестселерами, бо в інших країнах ринок працює на споживачів, вирощених у пробірках масової культури.

Читайте також: Сучасна література працює на дебілізацію населення і їй це дуже вдається - письменниця

Реальна статистика - це скільки творів української класики викинуто з програми і замінено ширпотребом укрсучліту. Як і кількість державних шкіл з недержавною мовою навчання, і кількість періодики державною мовою порівняно з недержавною.Така "культурна" політика не може не бути некерованою і не продуманою. Щось подібне було у 18 столітті, коли козацькі старшини, аби не втратити маєтки, їздили на поклін до російської столиці, а в себе вдома за столом співали тужливих українських пісень і проклинали окупаційну владу.

Звідти почалась і зневага до матері, яка заважала повністю перетворитись на істоту, схильну до мутації. Таку матір тримали подалі від гостей зі столиці, в найдальшому кутку палацу. У фольклорі є казки і пісні на цю тему, я впевнена, вони належать до тих часів масового переродження, і річ не в тому, що хтось багатий, а хтось бідний, а властиво у походженні багатства, яку ціну за нього заплачено.

Називайте скільки хочете жінку берегинею, але коли її не захищати, то і вона вас не вбереже. Побита матір у Дніпрі, вдова кіборга за те, що виховує дітей українцями - це символ України, якою вона насправді є. Це сигнал, що деградація землі призводить до деградації мислення і загальнолюдської моралі.

Читайте також: Порошенко з Гройсманом перетворили Україну на матку Європи

Бо ця потерпіла жінка - не перша. Наших заробітчанок за кордоном сприймають як м'ясо, а вдома - як повій. І вони врешті можуть такими стати у очах власних дітей. Жінка з обкладинки глянцю і жінка, яку використовують як дешеву робочу силу чи як машину для народження дітей - це той же шмат м'яса.

Люди вимруть, залишаться самі генномодифіковані покручі.