Аналізуючи прочитане, ми запитуємо себе, чому той чи інший персонаж вчинив так, а не інакше, думаємо, як би на його місці вчинили ми. Приміряємо типаж описаних персонажів на людей з життя, когось впізнаємо. Таким чином, вчимося на прикладах пізнавати психологію.

Пропонуємо 7 хитрощів з книжок, над якими варто замислитися.

Про час: з роману "Поки я не впала" Лорен Олівер

Річ у тім, що ви, мабуть, можете собі дозволити очікування. Мабуть, для вас існує завтра. Мабуть, для вас існує тисяча завтра, чи три тисячі, чи десять - стільки часу, що в ньому можна плавати, кружляти, пропускати крізь пальці, як монети. Стільки часу, що можна марнувати його. І правда в тому, що в дійсності ніхто ніколи не знає, скільки у нього часу.

Про самотність: з роману Фредеріка Бегбедера "Кохання живе три роки"

Самотність стала якимось ганебним нездужанням. Чому всі її так бояться? А тому що вона змушує думати. За нашого часу Декарт не писав би: "Я мислю - значить, я існую". Він сказав би: "Я сам - значить, я мислю". Ніхто не хоче залишатися на самоті: вона вивільняє забагато часу для роздумів. А що більше думаєш, то розумніший стаєш, а отже, й сумніший.

Читайте також: 5 українських письменників, які претендують на Нобелівську премію

Про кохання: з роману Фредеріка Бегбедера "Уна і Селінджер"

Ніколи не роби легковажних висновків про кохання. Просто більшості людей не випадало щастя знати його.

Про старість: з роману Фредеріка Бегбедера "Уна і Селінджер"

Знав я, що це небажання зустрічатися з людьми свого віку є небажанням старіти. Я плутав молодість із культом молодості. У зморшках на обличчях своїх близьких бачив наближення смерті. І щиро вірилося мені, що спілкуючись лише з юнаками, які більше розмовляють про Роберта Паттерсона, ніж про Роберта Редфорда, я довше проживу на світі.

Про прощення: з роману "Картковий будинок" Майкла Доббса

Ісус казав нам прощати ворогів наших, і хто я такий, щоб сумніватися у Всемогутньому? Але у цій безмежній мудрості Він ні хріна не згадав за прощення друзів наших чи принаймні всіх наших рідних. І я радий слідувати Його пораді в цьому питанні. В будь-якому разі, коли до цього доходить, мені набагато легше пробачити себе.

Про людяність: з роману Блейк Крауч "Сосни"

Із часів промислової революції ми ставимося до світу так, ніби це номер готелю, а ми - рок-зірки. Та ми не рок-зірки. У схемі еволюційних сил ми тільки слабкий незахищений вид. Наш геном зіпсутий, і ми наробили стільки шкоди цій планеті, що попсували попередню пам'ять ДНК, котра і робить нас людьми.

Про наркотики: "Шантарам" Грегорі Девід Робертс

Очі наркомана, що вживає героїн, схожі на очі грецьких скульптур, на олов'яні кулі, на отвір від кулі в спині мертвої людини. Потім згасають бажання. Наркомани убивають бажання тією ж зброєю, якою вони вбивають мрію, надію і чесність, - своєю згубною пристрастю. А останнім гасне світло любові. Раніше чи пізніше наркоман доходить до краю, - він кидає кохану жінку, без якої раніше не мислив свого існування. Раніше чи пізніше кожен, хто приохотився до героїну, стає дияволом у клітці.