Учора, 3 квітня в метрополітені, Санкт-Петербурга стався вибух, нагадує у своєму блозі на "Новому часі" російський політолог Дмитро Орєшкін. Зрозуміло, що це справа рук ісламських фундаменталістів, що можна було очікувати після того, як Путін почав говорити про боротьбу з ІДІЛом на далеких підступах до Росії, щоб забезпечити безпеку. Розмови про те, що це підірвали себе самі спецслужби – від лукавого. Можна сперечатися, чи це було вигідно в 1999 році, коли підривали будинки на Коширці (вибух житлового будинку на Каширському шосе в Москві – НВ). Тоді результати вибухів об'єктивно пішли на користь Путіна, тому що він був молодий і перспективний президент. Логіка зрозуміла: "Зараз він прийде і наведе лад, і треба перемогти в Чечні, і тоді все буде добре, і теракти закінчаться".

У цьому сенсі тодішні теракти були на руку Путіну. Зараз вони йдуть проти нього. Непрямим доказом слугує те, що в Росії дуже мало говорять, а частіше – мовчать, про вибух літака над Синайським півостровом, коли загинули 224 особи. Це ознака слабкості Путіна, тому що він вліз у Сирію, не подбавши про безпеку тилів і, відповідно, підставив своїх громадян, які добре відпочили в Єгипті. Про це не говорять, тому що це руйнує імідж Путіна як сильного лідера, здатного дати лад.

Читайте також: Три важливі тези про вибух у пітерському метро

Вибух у Петербурзі теж веде ймовірно до краху картини світу, яку Путін вибудовує вже 15 років, про те, що поки ми єдині – ми непереможні, і поки сильна влада сконцентрована в руках одного вождя, у країні буде спокій і порядок. Тому я відмовляюся бачити в цьому теракті ігри спецслужб. Думаю, йдеться про той випадок, коли просто проґавили. Їм це вкрай невигідно, підривається і загальний престиж силової вертикалі.

Рано чи пізно це повинно було статися. Але виникають аналогії, оскільки в усьому світі цивілізація перебуває під загрозою такого роду терактів. Але в усьому світі з цим борються спецслужби. Ми спостерігаємо, що на Заході теж трапляються такі речі. Але там ми бачимо, як одна людина, що звихнулася на пропаганді ісламізму, з неврівноваженою психікою намагається щось зробити – це не системно підготовлений теракт. Або як вона врізається в натовп на машині, намагаючись задавити побільше людей, або готує на коліні в соковарці бомбу, як двоє братів Царнаєвих – це всі дії у стилі міських партизан.

Що стосується вибухів у Петербурзі, тут вочевидь працювала досить кваліфікована група: треба підготувати смертника, добре працюючу потужну бомбу. В ролі вибухового матеріалу, наскільки можна судити, був використаний тротил – його на кухні з селітри не звариш. Значить, його десь вкрала людина з доступом до бойових засобів, а згодом – зробила бомбу, доставила її, виховала і підготував самого смертника, якого забезпечили вибуховими пристроями і направили в метро.

Читайте також: Священик: Росіяни щодня влаштовували нам пітерське метро

Це – система, не особиста ініціатива окремих могікан, а група людей. На відміну від індивідуальних психопатів, таких служба безпеки зобов'язана була відстежити за допомогою своїх інформаторів, аналітиків, інструментів. Психопата не відстежиш, а ось організовану групу – можна і потрібно. На Заході з цим справляються: останній великий організований теракт, який згадується – це вибух веж-близнюків. Так, тоді це теж було упущенням спецслужб, але з того часу системно організованих терактів в західному світі не було. А в Петербурзі – сталося. Що характерно, оскільки російські спецслужби – професіонали дещо в іншій галузі: вони сконцентровані на тому, що непокоїть вище керівництво. А вище керівництво найбільше турбує опозиція. Тому величезні ресурси спецслужб витрачаються на опозицію, посадку школярів і студентів, розгони мітингів, стеження за опозиціонерами та їхнє залякування. А на боротьбу з терактами у них не залишається часу й сил. Хоча вони зазвичай доповідають кожен рік про те, скільком терактам запобігли. Але перевірити ці дані неможливо, а як мінімум одному – в Петербурзі вони запобігти не змогли. До того ж у дні Петербурзького форуму, коли та там був присутній Путін.

Тож висновки дуже прикрі: спецслужби не впоралися, розмови про наведення ладу залишаються порожніми. На жаль, говорити про те, що буде далі, досить просто. Не залишається ніяких альтернатив, окрім як продовжувати закручувати гайки, душити протест, тому що головна мета – зберегти владу у своїх руках.