Дуже цікаво читати враження від приятеля з Канади, який два роки покрутився в Україні. Приїхав він відразу після 2014 року з чемоданом грошей та ідей, з грандіозними планами «підняти кіно, книгодрукування, журнали, економіку.» Гасав по Україні, як пригорілий від Заходу до Сходу. Поки мав свої гроші...

Пару місяців, як повернувся до Канади. І от цитати з його листів:

«... перше, що вражає в Україні, то дуже багато добрих і заряджених оптимізмом людей. З ними можна спілкуватися вічно. Коло них дуже є добре. Але вони нічого не вирішують...

Читайте також: Нужна конкуренция. Только так можно немного остановить эмиграцию - мнение

Я не знаю, хто в Україні вирішує? Але маю підстави навіть сумніватися, що вирішують ті, що називають себе урядом чи правителями областей та міст. Таке враження, що за ними ще хтось є, від кого вони дуже залежні. І тільки ті мають право вирішувати. За ними прикінцеве слово...

Балакаєш з людиною, домовляєшся, в неї в кабінеті наш прапор, на блюзі або тішоті значок з тризубом. Та людина годиться, що твоя пропозиція наріжна і обіцяє сприяння, а на завтра він вже від тебе відвертається, його двері і телефони для тебе перекриті. Ти собі думаєш, чи йому хтось наговорив на тебе, чи дали яку відповідну команду? Хто дав?

Найбільше я не любив, бо аж остоп**діло, відвідувати місцеві Білі доми. Там дуже недобрі, злі і жадібні люди, часто неосвічені або, що вдають освічених.

Читайте також: Мои первые три месяца в Киеве после возвращения из Нью-Йорка - веб-дизайнер

Я би мав писати зараз тобі, що більше ніколи навіть не поверну в бік України, але я ще буду їхати. Бо бачив там прекрасні очі молоді з чистими думками, ІТ-інженерів з блискучими ідеями, письменників з добрими текстами, перечитав десятки сценаріїв. То разом взяте, якби не кралися гроші, давно могло би стати еквівалентом української нафти і газу. Україна мусить вчитися добувати своє золото. Воно під ногами Там досить є людей, які би то золото збирали, але прав'ять жаднюги, які не дають щось робити, бо думають, що приберуть все золото собі. Але вони його не приберуть. Вони засіли і думають, що на все мають право, а вони не вміють нічого робити.»