У контексті останніх подій з'явилася версія зі зливом Путіним Асада заради якоїсь примарної спільної боротьби із США проти ІДІЛ.

Але я – людина з покоління тих, що дивилися щодня "Сегодня в мире" і щотижня "Международную панораму", а значить, експерт-міжнародник з дитинства :) – вам авторитетно заявляю: злити Асада для Путіна означало би злити свою фізичну присутність у Сирії разом із військовою базою / інфраструктурою. Бо "після Асада" ніхто росіян там терпіти не буде.

Читайте також: У Сирії США застосували нову стратегію – примус Росії до миру

Чи погодиться на це Путін? Ніколи. Так само, як не погодиться раптом, ні сіло, ні впало, вшитися з Донбасу. За всієї своєї гібридності й успіхів у терористичних та інформаційних атаках, Кремль сповідує глибоко старосвітське, екстенсивне імперське мислення, вимірюючи свої успіхи фізичною присутністю, бо жодних інших успіхів немає і бути не може.

Але чи хтось справді розраховує на те, що після подій в американській політиці останніх місяців хтось наважиться піти на союз із Путіним заради примарної боротьби з саддамівськими генералами?

Не зв'язуватися зі Кремлем для Трампа – це вже навіть не питання політики чи геополітики, а міркування гігієни.

Читайте також: Сирійський нокдаун і російська безпорадність: протиставити США – нічого

Тому Путін триматиметься за Асада до останнього, що на практиці означає одне: їхні труни винесуть із театру історії одну за одною. Послідовність особливого значення не має.