Це питання стало холодним душем для європейських політиків, яким воно було адресовано. Це питання стало ударом для всіх українців, які покладаються на безумовну підтримку Сполучених Штатів. Репліка американського держсекретаря Рекса Тіллерсона, вимовлена напередодні зустрічі з російським керівництвом, могла сприйматися ще більш загрозливо - як можливий сигнал Кремлю про відмову від подальшої допомоги Україні. Чи готові в Україні відповісти на це запитання так, щоб переконати команду Дональда Трампа підтримувати нашу країну?

Звичайно, можна зайнятися самозаспокоєнням і припустити, що така заява не лунала взагалі. Адже Тіллерсон її сказав непублічно; і процитував його французький міністр - можливо, навіть некоректно процитував. Виключати цього не слід. Тим більше, що Державний департамент невдовзі наголосив, що США і надалі підтримуватимуть Україну. Проте я все ж думаю, що ця ідея в бесіді американського держсекретаря з колегами по «великій сімці» пролунала. І боюсь, вона лунатиме ще частіше. При цьому в подальшому це питання адресуватимуть не лише французьким, німецьким чи британським політикам, а й самій Україні. Більше того, воно може пролунати від самих французів, німців чи британців до українців.

Я розумію, що наразі США закликають Європу брати на себе більше відповідальності за власні справи. У цьому нема нічого дивного, бо такий тренд був помітним іще в часи Барака Обами. Але з часом можуть пролунати заклики брати більше відповідальності і до України.

Чи готові ми відповісти своїм партнерам? Досі уся наша аргументація будувалася на двох моментах. Перший: Росія порушила міжнародне право, становить загрозу світовій безпеці, а тому ви зобов'язані нас підтримати. Другий: Україна відстоює європейські цінності, стримує атаку проти всієї Європи. Обидві ідеї ґрунтуються більше на моральній відповідальності, яка не завжди спрацьовує і особливо в період, коли політичний порядок світових гравців визначає жорсткий інтерес, прагматизм.

Найгірше те, що Україні самій можуть сьогодні пред'явити чимало претензій. І основна полягає в тому, що США і ЄС влили в Україну за останні два десятки років мільярди доларів і кредитів, і безповоротної допомоги, проте результатом цієї підтримки стало наближення держави до колапсу чи не в усіх сферах. Про захист європейських цінностей, в основі яких - верховенство права, я би взагалі на місці наших можновладців помовчав. Верховенство права - це передовсім професійна, незалежна судова гілка влади; це відповідальні, непідкупні поліцейські, прокурори.

Читайте також: Нервовість у стосунках між США та Росією. І для цього є серйозні підстави

Якщо ми хочемо продовження підтримки від США, то повинні вже пред'явити конкретні історії успіху. Саме ті історії успіху, які б підкреслювали недаремність попередньої підтримки Америки. Які це історії успіху? По-перше, Україна має показати результати антикорупційної боротьби - це найбільше очікування і наших партнерів, і нас самих, українців. Тут важливо продемонструвати не стільки кількість створених антикорупційних органів, скільки кількість і рівень затриманих хабарників. Але тут нема чим похвалитися.

По-друге, слід показати успішні приклади інвестування закордонних бізнесменів за останні роки - для політичних еліт інших країн це був би потужний сигнал (якщо кошти моїх співгромадян вкладені в економіку іншої країни, то я повинен захищати інтереси цих осіб і звертати увагу на політику тієї держави). Чи є в нас такі приклади?

По-третє, маємо довести величезний внесок, який робить Україна в регіональну і світову безпеку. Тут, на щастя, у нас набереться чимало позитивних фактів: Україна належить до лідерів за рівнем видатків на оборону, держава може поділитися своїм досвідом у протистоянні гібридним загрозам. Із трьох аргументів Україна може використовувати лише цей один, бо з іншими поки що - проблема. Проблема, яка виникла з вини нинішніх можновладців, проблема, через яку може постраждати вся країна. Запитання Тіллерсона мало би стати холодним душем якраз для таких горе-політиків.

Читайте також: Що насправді сказав про Україну держсекретар США

У США змінилася влада, на черзі - зміна влади у Франції, далі, можливо, побачимо нового канцлера і в Німеччині. Проте українська верхівка поводить себе так, ніби цих змін не відбувається. В української влади і досі не надто добре виходило мотивувати партнерів до продовження підтримки, а зараз із цим узагалі катастрофа. Або ми надамо переконливі аргументи про необхідність підтримки України, або інші доведуть протилежне - і боюсь, тоді підтримка зійде нанівець.