Ось яка біда з тими беркутівцями. Якщо по-правді.

Річ у тому, що суди по майданівських справах - суцільний цирк і показуха. Нічого там не вирішується і навіть не планувалося. Не треба обманюватись - звичайно, їх всіх мають намір відпустити, при чому - з самого початку.

Я ходила на суди по вбивцях Небесної Сотні кілька місяців поспіль, підтримувала хлопців побитих 20 листопада, писала, фільмувала, ми влаштовували під судами акції, шукали адекватних родичів і журналістів, аби заручитись підтримкою. У підсумку - це все марнота.

Читайте також: Наш правлячий клас не зробив висновків з Майдану - активіст

Коли вони не очікують присутності активістів, адвокати і судді відверто насміхаються над потерпілими та навіть не приховують презирства.

Коли ж громадськість почитає активно тиснути і контролювати процес, засідання показово перетворюються на нудотну, формалістичну тягомотину, яку жодна притомна людина не в силах винести, і де абсолютно нема чого зафоткати чи занотувати. Пусте.

Тож згодом публічні суди по беркутам скотились у повну маячню. Активісти вже ходили туди, як на роботу: малювали плакати, обливали підсудних свинячою кров'ю, і ломали голову, яким ще креативом можна вплинути на ситуацію.

При цьому, жодна акція не мала якогось реального ефекту, нелюди та їх адвокати почувалися так само спокійно, а більшість родичів Небесної Сотні виявились або зневіреними, убитими горем людьми, або на стільки загодованими сьогоднішньою владою, що їм вже нема діла до якоїсь справедливості. Знову таки - це якщо по-правді.

Кінець кінцем, це всім набридло. Особисто для мене останньою краплею стало засідання, під час якого допитували "свідка" Януковича.

Коли від розпачу і абсурдності того, що відбувається, хотілося ламати стіни. А всі приміщення були вщент забиті веселими, радісно схвильованими журналістами - адже їх очікують резонансні сюжети. Посновигавши поміж дорогих штативів, я просто пішла додому і більше туди не поверталася.

Читайте також: Новый Майдан - это вспыхивающие по всей стране точки неповиновения и протеста

І от - маємо. Як тільки спала хвиля громадської уваги, беркутів почали відпускати. Чого і треба було очікувати. Чого вони, власне, і домагалися. І - будемо чесні - ні активісти, ні юристи, ні родичі нічого не можуть з цим вдіяти. Бо так було задумано із самого початку.

Погралися у правосуддя - та й годі.

Ми маємо нарешті усвідомити, що ця тимчасова влада не збирається нікого карати. Бо ця влада - сама складається з ворогів України. І поки ми це не змінимо, так і буде.