Прочитав у приятеля-вчителя, що сучасні діти дуже погано орієнтуються в місті, бо коли кудись їдуть, витріщаються в телефони, а не дивляться у вікно. Отакої, замість боротися з топографічним кретинизмом своїми онлайн-мапами, інтернет-технології цьому сприяють.

Читайте також: Приємної українізації! Зносьте російську

Мені здається, тут якийсь ширший принцип, усі інформаційні технології полегшують життя та сприяють тільки тим, хто вмів щось робити без них. Ну як у цьому приклад – користуватися паперовою картою та просторовою уявою, співвідносити її із будинками й вулицями тощо. Якщо знайомство з топографією одразу із ґуґл-мапи починати чи з яндекс-заторів, або взагалі з навігатора, який радить голосом, – це сприяє географічному кретинизмові.

Тому, хто не визначав місця судна секстаном по зірках чи хоча б пеленгатором по маяках, важко повірити, що джипіес теж бреше й він саджає "Коста Конкордію" на камінці під самим берегом на повному ходу.

Тому, хто не друкував на машинці по п'ять копій через копірку годі уявити, яким стрибком продуктивності став звичайнісінький комп'ютер, без інтернету. І щось вони, власне, великих текстів і не пишуть. Літер багацько.

Читайте також: Як правильно бити дітей із користю для них самих

Тому, хто не звик до паперових книжок, електронна не потрібна, коли на відстані кліка в телефоні є ігри, музика й навіть фільми вже. А той, кому ту паперову книжку вже не треба таскати в метро в дамській сумочці, апГрейд до електрокнижки цінує, вона принаймні легенька. Ну і таке інше.

І це я вже не кажу про апокаліптичні ситуації, коли раз і вимкнулися всі мобільні телефони у світі, а як набірний диск у таксофоні крутити вже ніхто не згадає.