"За вас і за спєцназ..." "Ми с тобой, братішка, із спєцназа..." – співали російські окупанти у Криму. І підспівують їм наші хлопці, чиїх побратимів "братішки" вбивають на Донбасі. Навіть Василь Живосил Лютий, якого важко запідозрити у ватності, присвячуючи пісню "кіборгам", вставив туди слова "Стоїть спецназ з Кіровограду". І це при тому, що в українській відсутнє таке скорочення. То що ж примушує тих, хто є патріотом, паплюжити рідну мову цим словом?

Пам'ятаю, як після повернення зі строкової зустрів знайомого, який так само відслужив, і запитав, де він проходив службу. "У спецназі", – відповів він. "А яких військ?" – спитав я, на що отримав нервову відповідь, що "спецназ" – один. Я тоді не зрозумів його, тому що в моїй частині була рота спеціального призначення, а у військах – полк спеціального призначення "Барс", а в НГУ (1991-2000 рр.) – батальйон спеціального призначення "Біла пантера". Саме тоді я почав цікавитись історією терміна.

Як виявилось, перший "спецназ" був створений у ГРУ лише 1950 року. До цього ГРУ СРСР не мало власних військових підрозділів і використовувало підрозділи розвідки родів військ. Однак із появою ядерної зброї виникла потреба у створенні підрозділів, які б можна було задіювати з метою ліквідації пускових установок ворога. Так, директивою міноборони СРСР № Орг/2/395/832 були створені частини спеціального призначення.

Читайте також: Чому Україні не потрібні ССО та спецназ

Чому саме таку назву було обрано? По-перше, щоб не було як у "клятих капіталістів", де жодна частина не має у назві слів "спеціального призначення", по-друге – в радянській військовій термінології розвідувальна та диверсійна діяльність у глибокому тилу ворога називалася "спеціальна розвідка". Тож фактично "спецназ" з'явився як елітна розвідка. До речі, схожі функції (розвідка та диверсії в тилу ворога) під час другої світової в СРСР виконувала окрема мотострілкова бригада особливого призначення НКВС СРСР, створена в жовтні 1941 року й підпорядкована безпосередньо Берії. Цей аргумент, до речі, люблять використовувати представники спецпідрозділів військ МВС, коли міряються... пафосом із колегами зі Збройних сил.

Однак саме "спецназ" існував лише у складі радянської армії аж до серпня 1977-го, поки в складі московської ОДОН не було створено навчальну роту спеціального призначення (яка пізніше отримає назву "Витязь"). При тому завдання роти були дуже далекі від розвідки в тилу ворога. Просто на той час у складі МВС не було свого підрозділу для звільнення заручників, а ситуація у СРСР склалась така, що група "А" КДБ СРСР (яку пізніше стали називати "Альфа" з легкої руки журналістів) самостійно не могла впоратись.

А потім пришла перебудова, гласність, а разом із ними – нові "спєцнази". І, якщо перший "спєцназ" маскувався під інші роди військ та не афішувався, то нові навпаки всіма можливостями демонстрували свою належність. Маразм досяг свого піку, коли під час ГКЧП засвітився "шеврон", від якого ті, хто хоч трохи тямив у геральдиці, схопилися за обличчя. Це був щеврон 27-ї окремої мотострілкової бригади спеціального призначення, яка тимчасово була в підпорядкуванні КДБ СРСР. Над словом "спецназ" було зображення... білоголового орлана, який не тільки не водився на теренах СРСР, а й був емблемою 101-ї повітряно-десантної дивізії США.

Після розпаду СРСР у незалежній Україні "спецназів" іще побільшало. Вони були у ЗСУ, НГУ, ВВ. Лише прикордонна служба та СБУ не впали в маразм й у назвах своїх спецпідрозділів не використовувала словосполучення "спеціального призначення". Крім цього "спецназом" називали інші підрозділи різноманітних відомств, які хоч і не називалися "спеціального призначення", але були більш підготовлені за своїх колег.

Не обійшлось без маразмів і тут. Наприклад, у столичній частині внутрішніх війск роту спеціального призначення одягли в нову форму, де на грудях красувався напис "Спецприз". Треба було бачити обличчя "спецпризивців", коли їх фотографували для журналу МВС із нагоди дня військ.

Читайте також: Реформа назв і символіки підрозділів ЗСУ – якою вона має бути й навіщо потрібна

Цікаво, що в США радянський і російський "спецназ" так і називали "spietsnaz", оскільки, повторюсь, у назвах власних частин не мають цього словосполучення, наприклад, назва відомих "зелених береті"», які близьки до функцій "спецназу ГРУ" звучить як "U.S. Army Special Forces", а назва окремого підрозділу – "Special Forces Group", та ж сама історія і з "рейнджерами" (75th Ranger Regiment), які всі, разом із "Дельтою" (1st Special Forces Operational Detachment-Delta) підпорядковуються командуванню спеціальних операцій армії США (US Army Special Operations Command). Як бачимо, американці використовують термін "special force".

Тобто термін "спецназ" є суто радянсько-російським, як "матрьошка", балалайка і ГУЛАГ. І, коли українські силовики називають себе "спецназом", то тут у всій красі проявляється комплекс "молодшого брата", як нас називають росіяни.

І як би сумно це не було, все ж таки радує, що, хоч і зі скрипом, долаючи шалений опір совкомозких офіцерів, все ж таки потроху зникає це словосполучення, замінюючись на загальноприйняте на Заході "спеціальних операцій".

Ну, а тим, хто полюбляє покрасуватися назвою "спецназ", наслідуючи тих, хто вбиває на Сході наших хлопців, можу лише поспівчувати і порекомендувати, поки не пізно, вилікувати "спєцназ головного мозку"...