Повертаюся до свого попереднього посту щодо проблеми сучасних гаджетів у руках учнів під час навчальних занять. 

Абсолютно зрозуміло, що організація сучасного навчального процесу в багатьох випадках УЖЕ, і в найближчому майбутньому ТАКОЖ без гаджетів буде немислима.

І той вчитель, що не використовуватиме можливості сучасних інформаційних технологій, дуже швидко буде виглядати анахронічно. Це не обговорюється.

Читайте також: "Розруха починається в головах". Про брутальний сленг та злісну риторику в освітян

Актуальною є інша проблема. У величезної кількості учнів відсутня елементарна культура володіння та поведінки із цими гаджетами тоді, коли вони в навчальному процесі не використовуються, але учні ними користуються, дестабілізуючий навчальний процес.

Звичайно, можна адресувати вчителю закиди в тому, що потрібно зацікавлювати учнів уроком й на ньому організовувати роботу так, щоб у останніх не виникало ні часу, ні бажання несанкціоновано користуватися гаджетами.

Але тоді виникає багато питань, зокрема й таке глобальне, як відсутність у величезної кількості учнів мотивації до навчання.

Читайте також: Реформа освіти: ознаки успішності

І в цьому випадку, який би спектакль не влаштовував учитель на уроці, таким учням буде на ньому нецікаво. Системи дієвих засторог і заборон в українській освіті немає. І не передбачаються. У переважній більшості випадків батьки не є союзниками вчителя. Технічні можливості блокування гаджетів, можливо, і є, але це дорого та суперечливо з позицій прав людини. У найближчі десятки років казенними гаджетами для потреб навчального процесу школи забезпечені не будуть. І т. д., і т. п.

То хто може і повинен підказати вчителю вихід із цієї ситуації? Бо крайнім залишається все-таки він.