Х миттєвостей весни.

Почалися два дні залежності від штампів. Перші ластівки вже прилетіли. Поки робочі дні в МО, згідно зі графіком заходів, провели й поставили галочку... Скажімо "в оперативному командуванні "Північ" Сухопутних військ Збройних Сил України відбулось відкриття "Пам'ятного знаку на вшанування військовослужбовців-учасників бойових дій на території інших держав".

Читайте також: Ідеологічний провал: як ми програємо важливу війну

"Інших держав", ясна річ, це Афганістан, куди СРСР вдерся зовнішньою інтервенцією вирішувати свої політичні питання, це Чехословаччина, де СРСР руками Військ Дяді Васі придушував чужий вибір, аналогічна Угорщина... Миротворчі місії на таких заходах згадують востаннє, якщо згадують. А називати речі своїми іменами – "окупація", "інтервенція" – в Україні бояться і влада, і тим паче функціонери МО. У пеших регулярні вибори, коли не можна образити електорат (бо Опоблок нападе), у других совкові скрєпи, які лізуть з усіх щілин...

Придивіться, скільки буде радянщини в ці два дні. У підходах, у церемоніях, в акцентах. Ви не знайдете британської стриманості чи американської чіткості церемоній. Ви знайдете пом'якшені версії СРСР, коли з поверхні прибрано лише колорадську стрічку, а по суті все інше лишилось, як було. Наприклад? Ну от "спасібо дєду за победу" цілком легально буде в музеї Другої світової. Калька з московитського пропаганд-ходу? Так. Погано? Так. Все одно зроблять? Так. А мізки де? А нашо?

Читайте також: Я б оцей "Безсмертний полк" у Києві заборонив – Якунов

Словом, як побачите – кидайте в коментарі. Цікаво зібрати максимально повну колекцію доказів, що на третьому році війни в Україні усім перпендикулярно до ідеологічних речей і вибір "шашечкі ілі єхать" досі не зроблено.