Чого у нашого президента не віднімеш - то це вміння так кинути в інформаційний простір "кістку", щоб за чубленням народу довкола неї можна було сховати що завгодно - від "мінських угод" до "мінських угод-2".

Враховуючи останнє "накидання" - мені навіть страшно, що ж буде ховатись за цим інформаційним приводом. Викрадення золотого запасу країни, гадаю, можна заховати - ніхто і не помітить за обговоренням державного "бану" вконтактє, одноклассніков і деяких інших юридичних осіб.

Читайте також: Порошенко підписав указ про заборону соцмереж "ВКонтакте", "Одноклассники" та сервісів "Яндекс" в Україні

От тільки з цим інфоприводом є декілька цікавинок, які ставлять під великий сумнів саму його реальність. І це навіть не нереальність блокування чого б то не було в Інтернеті, з чим не справляється навіть знаменита "Велика вогняна стіна" китайського уряду.

І це навіть не те, що українські компанії в список включені якимось неуком, який не знає, що спільна назва ще не означає спільної власності - тому "Парус" вже заявив, що позиватиметься на рішення Сивого Гетьмана до суду, і я впевнений, що за ними підуть інші.
Про головну проблему я вже писав ще три роки тому. Полягає вона в тому, що за ці чверть століття російський капітал давно й успішно легалізувався на Заході.

Простий приклад - фактичний список власників того ж таки підсанкційного "ВКонтактє", який належить корпорації Mail.Ru Group:

Панамський офшор "MIH Mail Investment Company B.V." південноафриканської медійної корпорації "Naspers" - 27,6 %

Панамські офшори Усманова "New Media and Technology Investment" і "Ardoe Finance Limited" - 15,2 %

Корпорація "МегаФон", яка контролюється урядами Росії, Швеції та Фінляндії - 15,2%

Найбільший інтернет-провайдер КНДР (читайте - уряд Китаю) "Tencent" - 7,5%

Мені щиро цікаво, що про указ президента скажуть американці, які контролюють холдинг з ПАР, шведи і китайці - тим паче, що аргументація у його санкцій, м'яко кажучи, не дуже.

Приблизно те саме з усім російським бізнесом - Кремль цілеспрямовано робив Захід своїм партнером, щоб прив'язати його до себе міцніше. "Яндекс", наприклад, знаходиться в нідерландському офшорі.

Ще веселіше з 1С. Проблема з нею навіть не в реакції акціонерів, тим паче, що ніхто достеменно не знає, хто вони - 1С не розкриває свій склад акціонерів, оскільки фактично володіє "сама собою", всі її акціонери є її ж співробітниками. Проблема в тому, що соцмережі - це забавка для підлітків, а на продуктах 1С працює десь так три чверті українських юросіб (правда більша половина з них - на піратських версіях, але від того не легше), причому включно з бюджетними, причому включно зі стратегічними бюджетними - наприклад військові частини, для яких свого часу зробили свою конфігурацію.

Те саме стосується двох інших постачальників АСУП російського походження - "Галактіка" та "Парус".

Звісно, як вже заспокоїли своїх користувачів українські "доньки" цих компаній, указ по санкціям лише обмежує фінансову діяльність, а не забороняє продукти. Однак факт є фактом - проблема існує, і вирішити її простим командним "стій, раз-два" не вийде. Хоча б тому, що спроба заблокувати їх роботу зупинить економічну діяльність - вже років зо двадцять пройшло, як бухгалтери України розучилися вести облік на паперах або в Excel.

Деякі користувачі вже почали казати про "українські аналоги" та "потенціал українського ІТ". От тільки "український ІТ" тут не має потенціалу, оскільки звик працювати на аутсорс і банально не має ані досвіду, ані ресурсів для створення настільки глобальних продуктів, які робляться і шліфуються роками (якщо, звісно, не хочеться отримати щось на зразок доробку знаменитої "Міранди" для е-декларацій). Поодинокі українські спроби створити аналог були вічно задушені відсутністю ринку, захопленого фактичним монополістом в особі франчайзингової мережі 1С. З кожним з них свого часу я мав справу, і це був, м'яко кажучи, жах - бо всі логічні результати відсутності кадрів і фінансів на розробку були в наявності. Зрештою сам про себе говорить той факт, що ядра всіх українських "аналогів" оновлювались востаннє років п'ять-сім тому, за які 1С вже вивела на ринок послідовно дві платформи, які за рівнем відрізнялись одна від одної, як Windows 10 від ХР.

Втім, конкретно із системами обліку у нас значно глобальніша проблема, аніж постачання ядра системи московською компанією (в Україні на нього вже навішують свої конфігурації українські компанії).

Її корені лежать в далекому 1991-му році, коли наша комуністична еліта, оформлюючи юридично незалежність країни, з усіх сил намагалась лишити цю незалежність тільки на папері, на якому було надруковано "Акт про незалежність". Єдиний господарський комплекс СРСР, в якому функціювали Росія та Україна, продовжував і продовжує існувати в десятках тисяч спільних зв'язків, одним з яких є так звані ПСБО - стандарти бухгалтерського обліку України, які є рідним братом-близнюком РСБУ (російських стандартів бухобліку), а разом вони прямі нащадки радянської системи обліку. В радянські часи його суть полягала в специфіці планової економіки, за якою в країні був один власник (держава) і купа його підприємств, які повинні були звітуватися про досягнення плану.

Після 1991 року українські еліти (які, фактично, є "дочірньою компанією" кремлівських) внесли косметичні зміни і зберегли радянську суть - те саме зробили в Росії. Як спрощував ще двадцять років тому мій викладач бухобліку - виявилось, що в радянській системі найкраще ховати чорну бухгалтерію, на якій, фактично, відтоді й досі існує майже весь український бізнес.

В цей час весь інший світ живе на так званій IFRS (у нас її називають МСФЗ - міжнародна система фінансової звітності, хоча більшість використовує русизм "МСФО"). Ну, майже весь, окрім США, де, як завжди, вирішили бути унікальними і тому використовують власну систему GAAP (СЗПБО - система загальноприйнятих принципів бухгалтерського обліку) - втім, з середини 2000-них в США йде дискусія щодо переходу на загальносвітовий стандарт IFRS, і швидше за все так й станеться. IFRS передбачає акцент не на рядових операціях, які самі по собі нічого не означають, а на періодичній звітності, яка показує стан компанії - тому що IFRS створювались для західного ринку, де стандартом є акціонерне товариство, а не державна компанія. Різниця між IFRS та ПСБО приблизно як між дерев'яною бричкою та автокаром Тесла - абсолютно різні принципи і підходи, які в IFRS в першу чергу прибирають будь-які можливості "махлювати" і орієнтуються на формування для акціонера чітких показників ефективності діяльності компанії в часі.

В компанії, де я працював, свого часу були американські інвестори, і з їх аудитором Девідом я ледь не вішався в спробах пояснити нашу бухгалтерію його заточеним на міжнародні стандарти мізкам. Це абсолютно різні світи - як тридцять років тому різними були радянський та американський. Власне, в радянському ми зараз і залишились в цій сфері життя.

Читайте також: Порошенко вошел в стадию Януковича - журналистка

Тому замість "блокувати 1С" чи/та створювати "свій аналог 1С", яка стала монополістом на пострадянському просторі саме завдяки орієнтації на "подвійну бухгалтерію" нашої дійсності, де всі ховають свої прибутки від держави, ключовою реформою (окрім інших, очевидних, наприклад покращення законодавства) був би перехід всієї країни з радянсько-московських ПСБО на IFRS.

Зокрема так зробив ще в далекому 2006-му році далекий азійський і деспотичний Казахстан Назарбаєва, куди після цього поїхали сотнями іноземні інвестори. Тим паче, що проблем з цим було б мінімум - IFRS значно більш гнучка і зручна для рядового бухгалтера. Тим паче, що вона й так працює на підприємствах, які мають іноземні інвестиції - там для цього роблять "прокладки", які переводять проводки ПСБО в аналітику IFRS.

Що замість цього у нас? Популізм з "санкціями", які швидше за все будуть зняті через загрозу позовів в міжнародні суди, в юрисдикції яких знаходяться закордонні партнери росіян, і успішне відволікання народу на обговорення "буде працювати тепер 1С чи не буде". Або простіше - все, як завжди.