У тому, що Порошенко куватиме піар-залізо безвізу, поки воно не охолоне, сумнівів не виникало всі ці роки.

Правда, при остиганні товар усе менше нагадував дамаську сталь, але зупинити процес уже було неможливо.

Тому немає нічого дивного, що, перебуваючи на острові Мальта, глава держави вийшов у ефір телеканалу ICTV і заявив: "Моя мета, щоб Україна внаслідок своїх рішучих реформ стала членом Шенгенської зони. Щоб із Харкова до Лісабона можна було проїхати без зупинок на кордонах"...

І хоча офіційно безвіз ще не набув чинності, власники біометричних закордонних паспортів мрійливо примружили очі, уявивши собі цю романтичну подорож довжиною 4 652 кілометри.

Читайте також: Проблема в том, что наши власти не борются с дрянью, а запрещают ее - журналистка

Чому Порошенко позначив саме таку дорожню карту, достеменно невідомо. Для повної чистоти образу логічніше було б говорити про крайню східну точку України й крайню західну точку Європи. Оскільки відстань від крайньої західної точки України до крайньої східної - 1 316 км. А від того ж пропускного пункту Чоп до португальської столиці - іще 3 406 км. Звідки до крайної західної точки Європи біля мису Рока - від Лісабона ще 43 км.

Але це, як-то кажуть, другорядні географічні нюанси в комбінації із втручанням доктора Фрейда.

При чому тут доктор Фрейд?

Бо ж уперше про маршрут від Лісабона, щоправда, не до Харкова, а до Владивостока, як про єдиний євроазіатський простір сказав Володимир Путін.

Було це в 2010 році. Коли Путін, думаючи, що світ спокійно проковтнув його агресію проти Грузії, малював різні схеми з імплантацією в них «руського миру».

І під формулюванням "від Лісабона до Владивостока" він запропонував програму спільного розвитку з п'яти пунктів. У неї ввійшли створення загальної зони вільної торгівлі, здійснення модернізації промвиробництва, створення єдиного енергетичного комплексу, уніфікації розвитку освіти й науки, а також скасування візового режиму між Росією і ЄС.

Але потім Путін анексував Крим, влаштував бійню на Донбасі, став уособленням світового зла... І безвіз між РФ і ЄС канув у Лету.

Тож 9 470 кілометрів від Владивостока до Харкова з моделі випали. Але копірайт образу «Лісабон-Владивосток» залишився за хазяїном Кремля.

Однак куди цікавіший інший фрагмент заяви Порошенка - «Моя мета - щоб Україна в силу своїх рішучих реформ стала членом Шенгенської зони».

І ось тут починається найцікавіше. Оскільки на сьогодні саме поняття «українські рішучі реформи» має вигляд такий же далекий від Шенгенської зони, як Лісабон від Харкова..

По-перше, саме поняття Шенгенська зона - це де-факто членство в ЄС. Бо один із розділів Амстердамського договору, який вніс зміни в Європейський союзний договір у 1999 році, замінив Шенгенську угоду. І тепер нові члени ЄС його як такий не підписують, а зобов'язуються виконувати Шенгенські правила як частину законодавства ЄС, яке вони мають повністю прийняти при вступі.

Але якщо навіть Петру Порошенку відомо, що жодні рішучі реформи не наблизять Україну до членства в ЄС у найближчі років двадцять, то для чого було видавати це бажане за дійсне, відокремлюючи Шенген від ЄС, якось і неясно.

Тим більше, що, як це не дивно, вступ до ЄС не означає автоматичного потрапляння до Шенгенської зони.

І ось тут з'являється ще один аспект, теж пов'язаний із «рішучим реформуванням».

Правда, не з українським, а болгаро-румунським.

Бо, як ви знаєте, і Болгарія, і Румунія є членами ЄС із 2007 року. Однак у зоні Шенгену їх немає й донині.

Бо Євросоюз не влаштовує рішучість судових реформ і боротьба з корупцією в цих країнах.

Про рішучість аналогічних українських реформ потрібно нагадувати?

Отож бо...

Отож, за три дні до мальтійського спічу Порошенка в столиці Румунії виступав глава Єврокомісії Жан-Клод Юнкер.

Який прибув до Бухареста з нагоди десятиріччя вступу Румунії до ЄС.

Де ще раз підтвердив, що, хоча Румунія і є членом Євросоюзу, але допоки не буде завершена судова реформа, про включення до Шенгенської зони румунам і мріяти не варто.

При цьому Юнкер розповів про таку цікаву концепцію, як «Європа різних швидкостей». Яка викликає й у Румунії, і в Болгарії певний скептицизм, оскільки навіває думки, що вони є країнами ЄС другого сорту.

На що Юнкер скептиків заспокоїв, запевнивши, що в результаті все буде добре. Тому що, нехай і з різними швидкостями, але всі рухаються в одному напрямку.

Звідси виникає питання, чи знає Порошенко або його спічрайтерське оточення про ці милі нюанси?

І, якщо знає, то для чого глава держави, блефуючи, говорить відверту неправду всій країні?

Читайте також: Відкритий лист Петру Порошенку: "Підсумок трьох років президентства - три відсотки у сухому залишку вашої легітимності"

Хоча ув оточення глави держави завжди є чергова отмазка. Як це трапилося із заявою Порошенка на прес-конференції, коли він сказав, що громадяни України, які живуть в окупованому Криму й ОРДЛО, зможуть скористатися безвізом тільки після відновлення там суверенітету України. Що трохи не відповідає істині.

Отож, прес-служба АП офіційно заявила, що глава держави 14 травня «не до кінця висловив думку» і «нечітко розставив акценти»...

Чому глава держави «нечітко висловив думку», питання до глави держави. Але в тому, що виник новий тренд у вигляді пояснень, «що насправді сказала перша особа», а також окремий контингент офіційних тлумачів думок і слів вищих посадових осіб, сумнівів не викликає...