Занадто боляче реагує фейсбук на Ксенію Собчак. Я не розумію, чому скільки агресії та матюків? Яка причина такої уваги? Ксенія – моральний авторитет? Вона що, Ангела Меркель чи хоча б Бріджит Брінк? Яка її роль для нас? Яка вага її слів?

Читайте також: Соцмережі обурило звернення Собчак до Порошенко щодо заборони російських сайтів

Я думаю, це втягненість в російську ментальну орбіту, невротична залежність від оцінок росіян, потреба їхнього визнання і підтримки, тобто інерція провінційності. Ксенія не остання, друзі, запасайтеся валідолом, бо після неї, Павла Лунгіна, Тетяни Толстої, Познера, прийдуть ще удари. Наприклад, наше всьо, БГ, іще раз публічно скаже, що росіяни й українці "адін народ". І що тоді? На кого спиратися у своїй вірі, де шукати втіхи?

Я живу поруч з історичним Звіринецьким кладовищем. Це старовинний київський некорполь із давніми похованнями починаючи з XVIII століття. Є учасники Першої світової війни, багато монахів, засновники монастирів, київська інтелігенція ХІХст. Це кладовище фактично закрите, доховують лише в одиничних резервних місцях. І ось тут, у самому центрі, між монахами і старовинними склепами професорських родин поховали колишнього депутата Держдуми Росії Вороненкова. Не на Берковцях чи Лісовому цвинтарі, де наші герої лежать, а в самому серці Києва, біля Лаври. Тобто навіть труп російського перебіжчика для нас донині є дуже шанованим і важливим. Не кажучи вже про позицію їхніх лібералів.

Читайте також: Параліч Ілліча: від дерадянізації до деколонізації ментальності

Коли ми звільнимося від цього? Коли нам стане байдуже? Бо доки нам не байдуже, ми – зайці у світлі їхніх фар.