Я знав патріарха Любомира Гузара майже все своє життя – маленьким хлопчиком з вигляду, бо часом приїжджав із батьками на літній табір, де він був парохом, пізніше він був моїм духівником і сповідником у семінарії в Римі. В Україні наше спілкування також було доволі близьким.

Патріарх Любомир був надзвичайно обдарованою людиною – інтелектуально та емоційно, з неймовірною уявою і фантазією, зі прекрасним оксамитовим баритоном, чудовим проповідницьким стилем. Він, мабуть, був найкращим проповідником у нашій Церкві протягом мого життя.

Проте він був передовсім людиною молитви, монахом, який прагнув єдності з Богом. Як священик, архимандрит, архиєрей він молився, щоб бути в єдності з Господом і провадив інших до такої єдності.

Для нього важливою була єдність Церков – він написав навіть цілий докторат про митрополита Андрея, його богослов'я і духовність християнської єдності та працю заради неї.

Читайте також: У пам'ять про Його Блаженство, Кардинала Любомира Гузара, засновника Ініціативної групи "Першого грудня"

Він об'єднав наш Синод єпископів, який був при його виборі розділений.

Він об'єднав українців, ставши для них духовним Батьком і найвищим моральним авторитетом.

Його любили таксисти, слухали молодь і старші, підприємці та митці, побожні парафіяни й ті, які не були вірними УГКЦ. Він об'єднував членів своєї Церкви і свого народу та прагнув поширювати цю єдність далі – працював заради примирення з поляками і євреями, мріяв про припинення цієї війни та примирення з росіянами.

Блаженніший Любомир лишив нам у спадок ще дві особливі риси, які нас із вами змушують задуматися й закликають до чеснот.

У світі, в нашій країні, де є жадоба влади й намагання її захопити будь-якою ціною, він владу віддав, відпустив, вразивши всю Україну своїм зреченням у 2011 році.

Просто відпустив владу...

Патріарх жив дуже скромно. Мав дуже мало речей, не любив розкоші. Звичайно, для Літургії, прослави Бога, він приймав традицію Церкви, красу, славу і навіть пишність Божої Служби, але в побуті був дуже скромний. Ця скромність передавалася у спілкуванні. А спілкуватися він міг з усіма, на різних мовах, у різних контекстах.

Читайте також: Любомир Гузар був планетою. Був і є

Це спілкування завжди було приправлене гарним легким гумором. Блаженніший вмів щиро посміятися з самого себе. У цьому гуморі виявлялося його близькість до Божого таїнства, бо гумор і таїнство споріднені.

Зараз дуже важливо, щоб ми супроводжували Блаженнішого Любомира молитвою у таїнственний момент його переходу.

Молімося за Блаженнішого Любомира, за спокій Його душі...

Молімося за Блаженнішого Святослава, адже тепер на нього лягає ще більший тягар відповідальності...

Молімося, щоб і ми могли ці та інші риси славної пам'яті Патріарха Любомира пізнавати і засвоювати...

Вічная пам'ять!