Дуже смішно читати пафосні коментарі більшості "небайдужих громадян" щодо чергового перейменування в Києві. На кшталт "от я був би депутатом – зробив би героєм не Бандеру та Шухевича, а..." Ну й далі починається.

Друзі, цей процес уже завершився, ідентичність сформувалася, і зараз ніхто вже нічого не змінить.

Читайте також: В'ятрович: Українці потребують героїв

За умов українсько-російської війни, кінця якій не видно, відбувся процес ототожнення себе з тими, хто обрав українську ідентичність, із тими в українській історії, хто вважався "найбільш антиросійським" і при цьому викликав найбільшу ненависть і неприйняття в самій Росії.

Ви сумнівалися, що в Києві колись з'явиться проспект або вулиця Шухевича? Я, наприклад, ні хвилини. І знову ж таки не треба бути Нострадамусом, аби передбачити, що пам'ятник йому теж колись з'явиться.

І так, я розумію, що в дуже значної частини українських громадян усе це викликає роздратування, й українське суспільство лише поляризується. Але причиною поляризації є не Шухевич або Бандера, а російська агресія, що триває, і в умовах якої кожен мусить визначитися –  "за наших" він чи "за їхніх".

Читайте також: Не роби, як Реувен Рівлін. Роби, як Роман Шухевич

І знову ж таки цей процес реалізують не якісь "секретні масони", на засіданні яких Порошенко доручає "назвати іменем Шухевича щось", регочучи як Доктор Зло. Депутати називають іменем Шухевича проспекти тому й лише тому, що очікують: це вони потім зможуть використати для власного піару. Якби вони розуміли, що це буде ударом по їхньому рейтингу, то ніколи б цього не підтримали.