Видатний хірург Микола Скліфософський останні роки життя прожив у Полтаві. Тут він помер і тут знаходиться його могила. Помістя забудували, а от дачний будинок зберігся, там нині комуналка-барак для працівників залізниці. Я тривалий час жив недалеко від цього місця, та і нині часто проїжджаю повз.

Читайте також: Роздуми про ідейних лідерів і популістів

Не всі знають, але у нього була досить трагічна доля. Перша його дружина померла у віці 24 років від тифу. Залишилось троє дітей. У другому шлюбі народилось іще четверо дітей. Загалом семеро. І всі вони померли не своєю смертю. Старша донька була психічно хворою і втопилась у ставку. Один син помер немовлям від інфекції, інший помер у 17 років від туберкульозу нирок.

Син Володимир вступив до революційного гуртка студентів і йому дали доручення убити полтавського губернатора. Губернатор був другом сім'ї, часто бував у Скліфософських дома. Поставши перед моральною дилемою юнак покінчив із життям, застрелившись у батьківському будинку. Уже після смерті батька, іще один син загинув у російсько-японській війні і один пропав безвісти під час громадянської війни.

Залишалась іще одна донька Тамара, яка доглядала свою матір Софію, другу дружину Скліфосовського, котра важко хворіла і була паралізованою. До них прийшли більшовики і побачивши на стіні портрет покійного глави сімейства у формі офіцера царської армії, зарубали паралізовану жінку лопатою, а доньку згвалтували, убили і повісили на дереві у дворі догори ногами.

Про що думається, дивлячись на могилу Скліфосовського і аналізуючи події того часу... якраз близько 100 років минуло.

Люди загалом не так щоб і сильно змінились. Зараз кого не послухаєш, усі спадкові патріоти, борці за демократію, батьки яких теж невтомно боролись із совком.

Насправді, хто жив у СССР у свідомому віці, підтвердить, що не було ніякого більш-менш помітного спротиву системі, аж поки система сама не почала валитись. І всі ті трагічні речі під час революції і громадянської війни робили переважно не якісь приїжджі, а свої автентичні українці. А значить все може легко повторитись.

Соціальний вибух легко і миттєво змітає із людської натури всі нашарування цивілізованості. Тому коли кажуть, що треба не допустити революції, третього майдану і т.п., я цілком згоден. А от коли під це підпрягають «плани Путіна», «шатунів» і т.п., то у мене є суттєві застереження.

Читайте також: Коли влада корумпована, відповідальність за майбутнє країни беруть журналісти, - експерт

100 років тому, на фоні війни, Германія була зацікавлена у тому, щоб в тилу Росії вибухнула революція. Всі мабуть знають про Леніна у пломбованому вагоні, про фінансову допомогу і т.п. Але чи була революція результатом «плану німців»?

Немає ніяких підстав так говорити. Революція стала неминучим результатом соціальної катастрофи. Ситуації, коли медицина була для більшості була недоступною, освіта для більшості була недоступною. А на селі діяла вільна конкуренція без всяких обмежень, що призводило до масового банкрутства дрібних землеволодінь і утворення армії безземельних селян.

Так само зараз, звичайно, що Росія зацікавлена у соціально-політичній нестабільності в Україні. Але головна відповідальність за внутрішню ситуацію, не зважаючи на війну, лежить на українській владі.

Заклики до патріотизму і національної свідомості не можуть безкінечно прикривати клептоманію. Більше того, юзання патріотичної риторики в меркантильних цілях знецінює її і дискредитує, а наслідки можуть стати трагічними для всіх.