Що міська земля розкрадається аж гай гуде – секрет полішинелю. Що цьому потурає міська влада – секрет не більший. Чого вартий хоча б порядок надання земельних ділянок у власність чи оренду.

Колом абсурду до кола знущання

Минула стаття була про пакет, що подається державному адміністратору центру адміністративних послуг, для отримання у власність, користування чи оренду земельної ділянки.

З 13-ти документів, 9 у органів місцевого самоврядування вже є, а у заявника – ні. Тож він має звернутись до органів за паперами, які повинен повернути туди ж! Теоретично – коло абсурду, практично – коловорот знущання.

У мого знайомого міськвиконком якось зажадав довідку із податкової про прибутки. На питання як перевірять достовірність, відповіли: "не переймайтесь, у нас в комп'ютері все уже записано!".

Моє питання інше: нащо вони, чиновники, ганяють нас, заявників, за тим що вже мають? Версію безкорисливого садизму відкидаю: ми, українці, люди незлі, і по той, і по цей бік адміністративного бар'єру. Залишаються мотиви раціональні:

1. Принизити заявника. Поважний "клієнт завжди правий", а затурканий прохач завжди винний. Помикати таким - заповітна мрія усіх режимів. У такого пів-громадянина і голос відняти за кульок гречки легко, і патріотизм - за ковбасу.

2. Підзаробити. Більше довідок – більше визиску, і по білій касі, і вчорну, хабарами. Тіньовий ринок дозволів першим постав, першим і залишається.

3. Зберігати зайві, непильні, конторські робочі місця – опору адмінресурсу (читай – зловживання владою).

4. Саботувати е-урядування – мангусту корупції. Документообіг між владними установами автоматизувати елементарно, справа за бажанням, а наявність у ланцюжку стороннього клієнта процес ускладнює.

Це – загальні причини, А щодо особливих принад, як от землевідведення, – ще й засвітити потенційних пошукачів.

Ось чому, ще до отримання заяви, місцева влада вже у курсі кого чекати. І що готувати. Як варіант, хутко спроворити альтернативного претендента.

Стеження неперервне, після подання заяви естафету переймає Заступник міського голови.

"Смотрящий"

Наступний етап – Порядок розгляду документів: сім пунктів і дві примітки. Ключовим є перший:

"1. Заяву та пакет документів державний адміністратор передає до заступника міського голови не пізніше наступного робочого дня."

Нащо поважному заму поспіхом сира заява? Формальна відповідь у пункті 2: "Заступник міського голови розглядає документи та не пізніше наступного робочого дня передає їх до управління містобудування та архітектури", породжує ще більше питань.
По-перше, що "розглядає"? Що, крім повноти пакету, він може розглянути на цій стадії?

Але ж цю елементарну роботу щойно виконав державний адміністратор! Негайна, суцільна перевірка роботи адміністратора – презумпція його некомпетентності. Що ж це за люд такий нетямущий?

Згідно ст.10 закону "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"  "Державним реєстратором є: громадянин України, який має вищу освіту за спеціальністю правознавство, відповідає кваліфікаційним вимогам, встановленим Міністерством юстиції України, та перебуває у трудових відносинах з суб'єктом державної реєстрації прав".

Якщо таким людям не довіряти, кому ж вірити? Може Заступникові? До нього хоч кваліфікаційні вимоги і не висуваються, але ж мудрість ходить за посадою.

Друге запитання: коли ж Заступник розглядає, якщо не пізніше наступного робочого дня він передає пакет далі?

Розумію, з числом заступників явний перебір, але ж не на кожен папірець – окремий заступник! Треба думати, і цей має й інші справи. Порядок надання земельних ділянок не взірцевий, але ж не так безглуздий, щоб зробити простим кур'єром одного з батьків міста. Що за цим криється?

Кур'єрське посередництво заступника не має іншого раціонального пояснення, окрім негайного взяття на контроль земельних заявок. Аби поважному клієнту устелити килим трояндами, небажаному прохачу - шипами.

Нормальна процедура із ненормальними застереженнями

Наступні 5 пунктів загалом нормальні: протягом трьох тижнів Управління містобудування та архітектури і Управління земельних ресурсів готують пакет документів для розгляду найближчою сесією міськради, а після – передають державному адміністратору витяг з рішення.

Не пізніше наступного робочого дня, той реєструє рішення і видає його заявнику.

Хеппі-енд та й годі. Та не для всіх, небажаним – зеро. Через приміточки з зірочками.
"* - за необхідності з'ясування додаткових відомостей управління містобудування та архітектури або управління земельних ресурсів звертаються до заявника (письмово і телефоном) та повідомляють про необхідність надання відповідної інформації у 10-тиденний строк."

Це перетворює пакет вхідних документів  з закритого (13 штук) у відкритий, невизначений, нескінченний.

Тут стеження і спливає: і попереднє, і заступникове. Завчасно підготувати непосильні додаткові вимоги для небажаних - не фокус. Чи ж було коли, щоб упереджений екзаменатор не знайшов як зрізати не того абітурієнта? 

Особливо зважаючи, що додаткова інформація не лімітована, а строк її подання – ще й як! Усього 10 днів. Що заганяє заявника у цуцванг: хоч для хабара, хоч для відмови.

Читайте також: Земля і воля

А друга примітка сформульована так, що свавільно відмовити можна й тоді, коли заявник вклався у прокрустове ложе строків:

"** - у разі неможливості підготовки проекту рішення міської ради управління містобудування та архітектури або управління земельних ресурсів протягом 10 робочих днів з дня отримання заяви та пакету документів готують письмове повідомлення заявнику про відмову у видачі документа дозвільного характеру (за підписом заступника міського голови) та передає таке письмове повідомлення державному адміністратору."

Хто і як визначає можливість / неможливість? А самі виконавці! На власний розсуд. І байдуже, що є розділ "Вичерпний перелік підстав для відмови у наданні документа дозвільного характеру". З такими примітками інші підстави й не потрібні: не встигли, та й годі.

Читайте також: Великі сумніви, що мораторій на продаж землі щось змінить

А, як на мене, то годі терпіти далі такий порядок землевідведення, що потурає розкраданню міської землі, сільської і селищної заодно.

Борис БЕСПАЛИЙ, для UAINFO