Ми роками жили в абсурді накинутих русскім міром ідіотських понять на кшталт "ближнее зарубежье" (церковний відповідник - "канонические территории Русской православной церкви"), що на практиці означало існування якоїсь химерної ментальної конструкції, яка дозволяла і наполегливо рекомендувала нам вважати "ближніми" Семипалатинськ, Наманган і Находку, хоч до них від нас були довгі тисячі кілометрів степом і тайгою.

І водночас ця ж конструкція передбачала, що сусідні Сучава, Перемишль, Дебрецен і Кошице були "дальніми".

Читайте також: Свобода, сказала я, це взяти паспорт, прийти в аеропорт, купити квиток - і полетіти, куди хочеш

Я міг би взяти свій внутрішній паспорт і спокійно, без жодних віз, поїхати в Семипалатинськ, Наманган або Находку, але мені це не було потрібно ні вчора, ні сьогодні, ні - маю глибоке переконання - завтра.

Натомість для того, аби потрапити до Сучави, Перемишля, Дебрецена і Кошице, треба було вдаватися до малоприємних і марудних процедур.

Ситуація, коли вільно можна туди, куди зовсім не потрібно, і не можна вільно туди, куди дуже потрібно - абсурд у стилі Льюїса Керролла.

Читайте також: У Києві відкрилася виставка карикатур про шлях України до безвізу. ФОТО

Переконаний, старий ментальний світ із його ідіотськими концептами від сьогоднішнього дня - вже минуле.

Вибачте, мешканці Семипалатинська, Намангана і Находки, можливо ваші міста прекрасні, але ви - далеке-предалеке зарубіжжя. І завжди таким були, є і будете.