Після початку перших студентських протестів за євроасоціацію в колах людей, які вважають себе націоналістами, або просто "правими", виникало немало суперечок. Більшість не тішили себе ніякими ілюзіями і тоді вже вважали Європейський Союз Радянським Союзом по-новому.

Але багато хто відразу був впевнений, що треба просто розхитувати ситуацію, користуючись черговою нагодою. Що Євроасоціація - чудовий привід і шанс. Що це саме те, що нарешті витягне на вулиці повноцінну багаточисельну масовку пересічних громадян. Саме те, чого завжди не вистачало раніше.

Згодом, жорстоко розігнавши студентів, нам подарували ідеальний поштовх і каталізатор. І усі питання про доцільність відпали в одну мить.

Читайте також: Безвіз не забезпечить європейську якість життя в Україні

Не дивлючись ні на що, усі ми маємо визнати, що безвіз - це все ж таки дуже добре.

В контексті продовження твердої лінії відторгнення від колишньої російської метрополії. В контексті осягнення світу із подальшим розумінням того, що в ньому існує потужне й прекрасне. Те, до чого слід прагнути. Те, за що варто боротися. В контексті збереження вміння і здатності радіти в наш час. Це дуже важливо.

Але маємо тверезо усвідомлювати і пам'ятати про те, що безвіз ніколи не був первинною ціллю і метою найліпших людей. Ядра протесту. Авангарду революції. Фундаменту фронту. Тих, хто зробив все своєю власною кров'ю. Тих, перед ким усім іншим поки що має бути соромно.