Як запобіжний вклад бюджетної політики в розвиток економіки нерідко розглядають такий показник, як дефіцит держбюджету, пише у своєму блозі на "Новому часі" колишній міністр економіки України Богдан Данилишин. Але для економіки, яка не вийшла з рецесії, цей підхід не беззаперечний. Тому що ретельно продумане і грамотне бюджетне стимулювання може запустити зростання економіки і призвести до відносно швидкого збільшення податкових надходжень. У результаті цього бюджетний дефіцит виявиться істотно меншим, ніж очікують противники проактивного ролі держави в економіці. Чому потрібно більше звертати уваги не на дефіцит, а на динаміку витрат і доходів бюджету, а також на їх взаємозв'язок ыз динамікою ВВП – у цій моїй колонці.

Як то кажуть, ніщо не нове, все в історії вже коли-небудь було. Та криза, в якій недавно перебувала економіка України, на щастя, не дотягує до рівня Великої депресії в США. Однак падіння реального ВВП (обчисленого в доларах) нашої країни 2014 року на 28,1% (в порівнянні з 2013 роком) і на 31,3% в 2015 році (в порівнянні з 2014 роком) усе ж дає підстави для порівняння з Великою депресією. Тому пропоную звернути увагу на важливі особливості бюджетної політики США в період виходу з Великої депресії.

Між 1933 роком, початком політики "нового курсу", і 1936 роком, коли вона почала давати відчутний результат, бюджетні витрати зросли на 125%, викликавши збільшення ВВП США на 48% і збільшення податкових надходжень на 100%. Тобто податкові надходження росли вдвічі швидше, ніж економіка. Так, протягом цього періоду президент США Франклін Рузвельт двічі незначно підвищував податки, але основною причиною такого вражаючого зростання податкових надходжень було істотне підвищення ділової активності. Яке значною мірою було забезпечене збільшенням бюджетних витрат.

Примітний факт. Починаючи з 1932 року в США подружні пари з річним доходом понад $2,5 тис. і самотні люди з річним доходом понад $1 тис. стали зобов'язані подавати податкову декларацію з податку на доходи фізосіб. Так ось, із 1933-го до 1939 року кількість поданих декларацій зросла з 3,89 млн до 7,72 млн (майже в два рази), оскільки економічне зростання призвело до того, що багато домогосподарств подолали пороговий рівень подачі декларації.

Читайте також: Марафон, а не спринт: здобутки й невдачі реформування української економіки

За той же період, із 1933-го до 1939 року, надходження до держбюджету від прибуткового податку на фізичних осіб різко зросли – з $370 млн за рік до $930 млн за рік. Приріст склав 150%. У той час як споживчі ціни росли в середньому всього лише на 1,2% за рік. Отже, мова не йде про зростання доходів внаслідок інфляції (яка могла призвести до зростання числа осіб, які підпадали під вимогу про подання декларації) – спостерігалося підвищення реальних доходів громадян. Тобто заходи державного стимулювання викликали економічне пожвавлення, а разом з ним і зростання доходів громадян. Збільшення ж доходів держбюджету, що відбулося внаслідок зростання бази оподаткування, дозволило зберегти стабільне співвідношення дефіциту держбюджету до ВВП.

Погодьтеся, навряд чи ВВП США міг вирости на 48% без значного збільшення держвидатків. У 1936 році надходження в бюджет від податків і реальний ВВП США нарешті відновилися до рівня 1929 року. У той же час банківське кредитування приватного сектора економіки 1936 року було на 51% нижче рівня 1929-го. Між 1933-ім і 1936 роками видатки уряду зросли з 6,9% до 10,5% ВВП (зростання склало 52%). Але бюджетний дефіцит, виражений у відсотках від ВВП, протягом усього цього періоду залишався стабільним. Таким чином, зростання частки держави в американській економіці на 52% означає, що 1936-го держава безпосередньо підтримувала набагато більше економічної активності, ніж в 1933 році. І якщо вже на те пішло, більше, ніж до початку Великої депресії 1929-го.

Стабільний дефіцит держбюджету, обчислений у відсотках від ВВП, на тлі сильного пожвавлення економіки свідчить про те, що успішно проводилася активна державна політика стимулювання економічного зростання.

Для об'єктивнішого дослідження ситуації підімо від зворотного. Напевно, в середовищі лібертаріанців, моїх шановних ідеологічних опонентів, знайдуться ті, хто скаже, мовляв, економіка США в той час росла б такими ж темпами, навіть якби влада нічого не робила, оскільки вона перед цим досягла дна. Дотримуючись їх позиції, можна дійти висновку, що податкові надходження приблизно подвоїлися б навіть без заходів економічного стимулювання, а 1936 року був би профіцит держбюджету. Але з цього аргументу виходить, що економічне зростання було б точно таким же, якби уряд США проводив обмежувальну бюджетну політику. Це висвітлює суперечність, що криється в позиції опонентів проактивної ролі держави в економіці.

Таким чином, правильна інтерпретація ситуації полягає в тому, що збільшення державних витрат в США протягом 1933-1936 років на 125% дозволило збільшити ВВП на 48%, що призвело до подвоєння податкових надходжень до держбюджету.

Читайте також: Конкретна історія успіху: як працюють прямі іноземні інвестиції. ІНФОГРАФІКА

Загалом кажучи, існує два варіанти, за яких дефіцит держбюджету не збільшується. Перший – і державні витрати, і податкові надходження в цілому не змінюються. Другий – ці два показники або ростуть одночасно, або знижуються одночасно (на схожу величину). Для США часів виходу з Великої депресії була характерна саме друга модель – з високим зростанням і ВВП, і податкових надходжень. Я не бачу зовсім уже вагомих причин, за якими ми повинні відкинути розумне точкове використання елементів цієї моделі на етапі виходу України з економічної рецесії.

Я повністю свідомий того, що можливості стимулювання української економіки за допомогою засобів держбюджету зараз досить обмежені. Однак концептуально вони є. Профіцит зведеного бюджету за січень-квітень склав 38,59 млрд грн. Є підстави припускати, що ситуація з бюджетом буде в цілому благополучною за підсумками року. Невже ми, як це бувало майже завжди, знову будемо орієнтувати бюджет переважно на "проїдання"?

Безумовно, основний обсяг коштів, необхідних для відновлення економічного зростання, повинен інвестувати бізнес. Але, такі заходи, як бюджетні та фіскальні стимули, теж повинні бути задіяні. Акуратно і точково, але повинні. Бажано їх задіяти для розвитку сучасних інноваційних підгалузей економіки України, для додання модернізаційного вектора розвитку нашої економіки. Перехід до утвердження бюджетних резолюцій на три роки, що само собою слід вітати, може сприяти підвищенню ролі бюджетних і фіскальних стимулів у розвитку економіки країни. На мою думку, середньострокова бюджетна політика повинна формуватися зокрема з урахуванням зазначених вище цілей.

Зрештою, нам потрібно добитися того, щоб бездефіцитність держбюджету забезпечувалася не за рахунок скорочення витрат, а за рахунок зростання доходів держбюджету, які корелюють із динамікою економічної активності.

До речі, завдяки здійсненим в 1933-1936 роках держвидаткам у США за цей період було побудовано 651 тис. миль автодоріг, 124 тис. мостів, 8,2 тис. парків та 853 аеропорти, а 25 млн осіб отримали роботу. Правда ж вражаючий результат!