Учора, 12 квітня, мав честь модерувати дуже цікаву дискусію. Йшлося про прямі іноземні інвестиції – тема хоч і доволі далека від пересічного громадянина, але часто обговорювана у професійних колах економістів, політиків, управлінців та держслужбовців. Зазвичай такі дискусії наповнені порожніми словами, заклинаннями з карго-культів та взаємними докорами. Цього разу було не так. Йшлося про конкретну історію успіху або, як кажуть у бізнес-школах, "кейс" – інвестицію в Україну всім відомої компанії Coca-Cola.

Міжнародна дослідницька компанія GfK вивчила вплив одного конкретного інвестора на економіку України в цілому і визначила досить цікаві мультиплікатори: 1 гривня Coca-Cola створює 12 гривень ВВП (дані за 2015), одне робоче місце Coca-Cola – 17 робочих місць у суміжних сферах.

Читайте також: Що гальмує інвестиційні проекти в Україні

Так працює інвестиція. Очевидно для економістів, неочевидно для пересічного громадянина: саме інвестиції створюють робочі місця й додану вартість, наслідок – зарплати і податки, вплив розходиться колами по всій економіці. Тим часом значна кількість наших співгромадян живе радянськими міфами про виняткову роль держави і таке інше.

Читайте також: Чому Україні слід інвестувати в чемпіонів

Але інвестиції впливають не лише на економіку. Інвестор створює попит на нову якість інституцій – судів, державного управління, місцевого самоврядування (мені особливо сподобався виступ сільського голови Великої Димерки, де розташований завод Coca-Cola) тощо.

І якби мене спитали, куди спрямувати зусилля, щоб в Україні все було гаразд, я би сказав: на масове економічне просвітництво. Вичистити радянську спадщину з голів – дуже важливий компонент інвестиційного клімату. Але тут вже надія на Зураба Аласанію та його команду.