У 18 років я була зачарована «Чайкою Джонатан Лівінгстон»: «Розірвіть кайдани, що сковують ваші думки, і ви розірвете кайдани, що сковують ваше тіло.» Для тієї, що ніколи не належала до зграї, але ще не мала внутрішнього опертя, ці слова стали величезною підтримкою. Навіть маленька пташка може злетіти дуже високо. Чомусь уже тоді такий злет у мене не асоціювався ні з владою,ні з багатством, ні з славою,а самовдосконалення і незалежність як найвищий рівень свободи. У затхлому совку з його ідеологічним тягарем, з постійним тиском старості на юність,де кожен міг мене повчати, повістину Річарда Баха я сприйняла як панацею від майбутніх розчарувань і поразок. Тепер її так не сприймають.Та й тоді було трохи більше ідеалістів.

Власне,так само я сприйняла заклик Яна Щасного Гербурта: зняти кайдани з ніг і одягнути їх на серце.Можливо, хтось пройшов той самий шлях від герметизму до усвідомлення відповідальності за те, що діється довкола. Він вузький,але на ньому менше спокус і пасток.

Читайте також: "Найбільша проблема сучасної освіти - це невміння мислити самостійно", - Пагутяк

Насамперед слід зрозуміти, що більшість з нас перебувала в тоталітарній імперії, а потім після короткого періоду хаосу опинилась зненацька у олігархічній державі, яку маскували під демократію.

Тобто влада в Україні належить олігархам, на підтанцьовках в якої законодавча і виконавча влади. І це унеможливлює поступ і позбавляє соціальних ліфтів молодь. У «Науці Добромильській» Гербурт, один з очільників Рокошу Зебжидовського, повстання проти магнатів-олігархів, звинувачує тодішню владу в небажанні об'єднати всі сили проти зовнішньої загрози, а також у національній та релігійній дискримінації українців як автохтонного населення Речі Посполитої і, звичайно, в надмірній жадобі особистого збагачення. І відсутності патріотизму. Через сорок років на спустошених теренах Поділля блукатимуть голодні тигри і леви, що повтікали з приватних зоопарків,кобри та пітони оселяться у спорожнілих палацах, єврейські діти лежатимуть у крові матерів, а християнською кров'ю просякнуть стіни церков і костелів.

Який стосунок ця трагедія 17 століття має до розумних, інтелігентних громадян сучасної України? Щоб нас не поглинув подібний кривавий хаос, насамперед потрібно усунутись від усього того,що фінансують олігархи:створювати нові профспілки, громадські організації, здійснювати українську експансію на зрусифіковані терени,і з відразою відкидати будь-які контакти з п'ятою колоною.

В умовах війни це важко, і саме боягузлива поведінка постколоніальної влади, яка служить олігархам, привела до втрати Криму і дозволила втекти найодіознішим політикам режиму Януковича.

Зараз посполитим нав'язується думка, ніби олігархи чубляться між собою і то війна їхня. Як і у 17 столітті. Це значно зменшує потребу в чеснотах, без яких суспільство занепадає і не годне розвиватись.Олігархи дружно грабують Україну, як московські, так свої.

Честь і гідність - це чесноти, які не можуть замінити ні політкоректність, ні егоїзм, ні сам Диявол, ні стандарти Бі-бі-сі. Насамперед, це стосується військових і силовиків. Присягу народу замінили на відданість кланам за мізерну пайку. Пострадянські народи звикли до крихт зі столу.

Навіть якщо Путін забере свої війська з України, олігархічна влада роз'їсть усі демократичні та гуманні цінності як кислотний дощ.

Зміна слуг олігархів на слуг народу, продажних на непідкупних - здається нині чимось нереальним, бо вся ця олігархічна рать, міжнародна мафія чинять і чинитимуть шалений спротив появі національної еліти.Так було в усі часи.

Але вже саме чітке бачення ворога, в які би шати той не виряджався, це вже крок до змін. І спротив неминучий у країні козаків і лицарів. Підкуп потенційної еліти, особливо, інтелектуальної - найбільш успішний метод.

Читайте також: "У нас війна не за землі, а за душі, і вся Україна - суцільне поле бою", - письменниця

Залякувати починають після того, як не вдалося купити. А потім вбивають. Морально чи фізично.Так режим, тоталітарний чи олігархічний, обезголовлює націю.

Саме націю, а не народ, який без пасіонарного прагнення очиститись і розвинутись, стає бидлом напідпитку, з дешевими розвагами, які продають йому ті самі олігархи. Особливий тиск здійснюється на освіту і культуру, де гібридні московсько-українські олігархи наразі перемагають.

Нація намагається відділити зерно від полови, і зараз триває війна між рабами і громадянами. Коли кількість останніх зросте, ми побачимо тих, хто посягнув на наше життя і людські права за гратами. А в їхніх безсоромних палацах кричатимуть сови.