Кінець 1918 року. Ви – мобілізаційного (десь так 16-45) віку освічений чоловік, а може ще й військовий. А надворі:

– Українська Держава – острівець стабільности, але російські чинники дедалі переважають, із кожним днем більше. Антанта її знати не хоче, а німці, які підтримували, програли війну й у них революція.

– Антигетьманська Директорія – соціалістичні доктринери, гасла яких мало відрізняються від большевицьких, веде за собою десятки (а то і сотні) тисяч дядьків, які хочуть "грабь награбленое". Німці в найкращому разі нейтральні, Антанта ставиться вороже.

Читайте також: Сто років боротьби за Україну: чи обійдемося нарешті без брому?

– Галицька Держава (ЗУНР) героїчно б'ється з поляками (які б'ються аж ніяк не менш героїчно), при тому поляки мають підтримку всемогутньої Антанти, а провідники ЗУНР московитів не вважають ворогами.

– Місцевий і містечковий повстанський і самооборонний рух – від Махна до локальних отаманів, всі проти всіх, як ото холодноярці й коцурівці.

– Денікін – російська, безкомпромісно мілітарна потуга за "єдину й неподільну" Росію, що має підтримку Антанти, готова підпорядкувати собі галичан і так-сяк їх толерувати, але при тому вважає наддніпрярських українців зрадниками, а у селянстві викликає лише ненавість яко "грабьармія".

Читайте також: Чого варте слово честі шляхетної людини

– Большевики – зненавиджена всіма "зовнішніми гравцями", але мілітарна потуга зі практично невичерпними людськими ресурсами й із надпопулярними та простими гаслами "грабь награбленое", "всемирная революция", "пролетарии всех стран соединяйтесь", "земля – селянам" тощо.

І от вам треба щось вирішувати. Ласкаво просимо.

То не треба казати, що зараз складно, зараз усе просто – є наші і є чужі.