"Розгляд справи Максима Полякова може стати початком руйнації міфу про НАБУ як про незалежний неупереджений правоохоронний орган", – про це у своєму блозі пише політолог Володимир Цибулько. 

Експерт вважає, що юристи мають до засідання комітету дати оцінку тих меж, у яких мають діяти агенти під прикриттям. "Згідно світової класики та українських кодексів, такого агента можна заслати у діючу злочинну організацію. Після прийняття до банди агент документує її злочини і готує всю ватагу до затримання.

У нашому випадку, агента відіслали до найвищого законодавчого органу країни із завданням створити там організовану злочинну групу і спонукати членів групи до вчинення протиправних дій. Спокусам Мата Харі, судячи з матеріалів, піддалися лише пару юних помічників і охоронців. Головний критерій для оцінки законності провокації злочину – а чи той злочин стався би, якби агент його не провокував? В даній ситуації – депутат Поляков не знав навіть, як виглядає той бурштин і які закони регулюють його видобуток. То чому ж агент звернувся із пропозиціями саме до помічників Полякова?

І тут піднімається куліса і викривається історія, достойна сонетів Шекспіра і статей Фрейда. Як виявляється, депутат Поляков ще півтора роки тому звинуватив директора НАБУ А.Ситника у корупції, а саме – в тому, що А.Ситник включив до складу офіційної делегації НАБУ для відрядження до Лондона власну дружину. Непотизм, конфлікт інтересів і чорна пляма на незайману репутацію керівника НАБУ! Перепалка і переписка між депутатом і антикорупціонером тривали кілька місяців. І ось тепер – матч-реванш на арені регламентного комітету. І лише присяжні-депутати визначать, який із можливих злочинів більш грубий і цинічний: повезти дружину до Лондона чи внести поправку про легалізацію бурштину? Сімейні розборки були продовжені, коли детективи НАБУ намагалися на вулиці відібрати смартфон у дружини депутата, і тепер мотиви кровної помсти з'явилися у обох.

Можлива наявність особистого мотиву в діях директора НАБУ – взагалі негарна історія. Суспільство покладає на цей орган все ще надвисокі очікування, і вимагає від кожного детектива, а тим паче від їх начальника, мати холодний розум і чисті руки, і щоб емоції гарячого серця ним не керували. Бо якщо НАБУ почне провокувати справи проти кожного депутата, який їх критикує, то до справжніх корупціонерів точно не дійдуть руки", –  вважає експерт.

Щодо інших подань про зняття депутатської недоторканості, то В.Цибулько так само скептично оцінює перспективи більшості таких справ: "Набагато нуднішими будуть дискусії в акті "Калитка" – справах про нібито незаконне збагачення та ухиляння від податків Дейдея та Лозового. Доказами їх провини є виключно юний вік та задекларовані кошти. Навряд чи якийсь суд прийме такі докази як підтвердження вини. А на засіданні комітету Андрій Лозовий розповість шокуючі откровення про політичний тиск на фракцію радикалів для голосувань за забаганки МВФ, піднявши рівень дискусії до звинувачень влади в антинародній політиці".

Більше шансів на голосування в залі парламенту мають справи М.Добкіна та О.Довгого – вважає Цибулько.

"Найбільша підтримка громадськості – очевидно, у звинувачень проти Добкіна. Його варто було посадити ще за футболки на підтримку Беркуту. А старе відео "Міша, ліцо попрощє" та нове відео з галюцінаціями Добкіна-молодшого прямо на робочому місці – позбавляють звинуваченого серйозності і будь-якого пафосу. Справа Добкіна буде розглядатися останньою, і от в ній заграють фанфари торжества справедливості, і комедійний злодєй буде покараний.

Дійшли руки у Генпрокуратури до Олеся Довгого, який тепер має відповісти за всю космічну одіссею. А рішення депутатів по справі Довгого буде здебільшого політичним, і від того рішення залежатиме, чи надалі "Воля народу" голосуватиме за провладні закони, чи всі парламентські договорняки підуть шкереберть і почнеться війна усіх з усіма".

Читайте також: Як скасування депутатської недоторканості змінить Україну

Як висновок, експерт закликає правоохоронців більш ретельно проводити процесуальні дії: "А мораль на кінець тижня має бути проста: щоб ловити високих корупціонерів, треба вчити матчастину і філігранно збирати докази. Незалежно від партійності фігурантів та особистих мотивів. На видумані звинувачення під час голосування у кожного депутата у вухах пролунає глухий голос Станіславського з балкону: "Не вірю!".