Дозвольте трохи відійти від розгляду статті пана Жмеренецького, і накреслити трохи інші контури майбутнього, ніж пропонує він. Адже помиляється він не тільки в ліках від хвороби, а й в концептуальній картині світу майбутнього, якою оперує - хоча відправна точка, знову ж таки, цілком правильна.

Почнемо із цілком очевидної речі, що світ швидко прямує до водорозділу, який поділить Землю на два великі блоки - умовно назвемо їх світом "вистех" та "низтех" (від висока і низька технологія). Низтех представлятиме собою своєрідне повторення піку 80-90-х років, навіть із певними елементами глобалізму, оскільки правителі всіх країн "низтеха" утворять Лігу Диктаторів, яка правитиме за наднаціональний орган прийняття рішень. Власне, вони уже зараз її утворили - ви можете легко простежити існування ряду авторитарних країн, які підтримують одна одну в ООН, і навіть не гребують військовою допомогою всупереч всім можливим і неможливим міжнародним нормам. Вистех представлятиме країни, які повністю завершили перехід в постіндустріальну фазу і починають перехід до фази когнітивних технологій - тобто, до шостого технологічного укладу.

Читайте також: Три технології, які підірвуть 2017 рік

Обидва блоки тяжітимуть до самозамикання в своїх кордонах: на Заході, наприклад, уже зараз сформована цілком відмінна цивілізаційна модель, побудована на відсутності потреби у фізичному виживанні. Тобто, людям немає необхідності працювати за харч, житло і комуналку, а прибуток генерує дуже розгалужений ринок послуг. Низтех, із точністю до навпаки, стоятиме на відсутності інших потреб, крім фізичного виживання. Тобто, люди в цих країнах будуть змушені працювати тільки задля прожитку і мінімально необхідного набору товарів, які будуть генерувати 90% всього прибутку. Між цими світами існуватимуть "мости", пограничні країни, які будуть заробляти на передачі технологій з вистеха в низтех. На такий мост уже зараз претендує Китай, а також чільна частина арабських Еміратів, які уже зараз вкладають великі гроші в закупівлю прогресивних технологій.

Такий разючий поділ буде існувати порівняно недовго, в цивілізаційному плані. Рівно до появи самовідтворюваних інструментів (self-replicating tools). Це необов'язково "сірий пил" нанороботів. Достатньо створити 3D-принтер, який здатен надрукувати власну копію, користуючись підручним сміттям як матеріалом. І тоді достатньо потрапити за "стіну" одному такому апарату, щоб через кілька років він стояв в кожній степовій юрті. Це викличе обвал низтеха, і розпочнеться зовсім інша історія - яку спрогнозувати практично неможливо, тому що Ліга Диктаторів швидко розпадеться на величезну кількість малих національних культур, кожна із яких матиме власний технологічний профіль. Можливо навіть такий же чудернацький як, скажімо, стімпанк.

Питання, власне, зараз стоїть тільки в тому, наскільки буде довгим період розламу "вистех-низтех". Приблизно аналогічна по суті система СРСР-США простояла всього 50 років, отже, нова дуалістична система існуватиме і того менше. Не дивлячись на те, що диктаторському пулу за великим рахунком достатньо двох-трьох поколінь, він всіма способами буде намагатись збільшити період свого існування. Ключ до цього - кількість держав, що входитиме до низтеха. Чим їх більше, і чим люди в цих країнах бідніші, тим повільніше будуть поширюватись серед них самовідтворювані інструменти, і відповідно, довшим буде правління пулу диктаторів.

Україну, як і ряд інших країн, до низтеха заганяють силоміць - не дивлячись на її відчайдушний спротив. Причому ті, хто заганяє, своє життя планують в країнах вистеха, де уже живуть їх родини та діти - і розраховують на те, що цивілізаційний розлам захистить їх. Оскільки ми опускаємось в цю безодню в силу цілком штучного процесу, його можна зупинити, зупинивши тих, хто перетворює Україну на вітрину "продвинутого низтеха". Однак це слід робити негайно, бо процеси зараз йдуть набагато швидше ніж іще десять років тому.

Це був, так би мовити, глобальний прогноз. А тепер дозвольте мені накреслити для вас контури високотехнологічного майбутнього. Зразу зауважу, що жодна з описаних мною концепцій чи технологій не є вигадкою. Все це уже існує. There's no future, because it's already here.

* * *

Перетворення західної цивілізації розпочнеться із поширення тривимірних принтерів широкого профілю - настільки широкого, що їх необхідно називати "універсальними фабрикаторами", оскільки за допомогою програмного забезпечення їх можна буде переназначити на виробництво будь-якого продукта малими партіями, від 100 до 1000 екз. за 1 день. Це кардинально змінить природу промисловості, в якій заводи будуть необхідні тільки для дуже складних і наукоємних виробництв - наприклад, роботехніки, авіапрому, або виробництва атомних реакторів. Решту на себе візьмуть малі та дуже малі підприємства, яким держави створять максимальний режим сприяння, а також нададуть цілий ряд інфраструктурних сервісів, які дозволять розпочати виробництво навіть у себе в гаражі.

Головним таким інфраструктурним сервісом будуть автоматизовані інформаційні системи, які поєднуватимуть в собі функціонал інтернет-магазину, автоматизованої звітності та аналітичного інструментарію. Подібні системи повністю замінять такі поширені сучасні професії як бухгалтер, юрист та продажник. Зразу зауважу, подібні системи уже існують в Сполучених Штатах - в рамках як гігантів eBay та Amazon, які пропонують місце на віртуальному торговельному майданчику, так і у вигляді інтегрованих веб-сервісів типу Square, які дозволяють створювати окремі інтернет-магазини. І це не рахуючи численних фреймворків, таких як Magento, Zen, SpreeCommerce та Shopify. Їх розквіт буде забезпечено за допомогою стандартизації даних, що дозволить різним інфраструктурним рішенням обмінюватись інформацією і утворювати глобальний торговельний майданчик. Можливо, зрештою він виділиться в окремий сегмент глобальної інформаційної мережі - яка буде існувати паралельно із "класичним" Інтернетом, який перетвориться на аналогічну, складену із різних компонентів, новинарну мережу - в центрі якої опиняться сервіси Google.

Аналізуючи, до речі, існуючі тренди розвитку глобальної інформаційної мережі, я не виключаю перетворення Інтернету на багаторівневу мережу - кожен рівень матиме свій протокол вищого рівня, свій адресний простір, і навіть свій транспортний канал. Це зумовить появу двох важливих технологічних рішення: квантових процесінгових серверів та багатоцільових орбітальних комплексів-ретрансляторів, які зрештою перетворяться на "орбітали" - космічні поселення.

Квантові процесінгові центри будуть створені в містах, які мають фінансово-промислове та політичне значення - де інформаційний трафік буде найвищим. Це запустить в них наступний виток урбанізації, який перетворить їх на аркології - екотехнологічні зони нового типу, засновані на ключових рішеннях, які зроблять великі міста самодостатніми (self-sustainable megapolis).

Загальновідомо, що чим більше місто, тим більше воно залежне від виробництва електроенергії, поставок харчів, вивезення на переробки сміття тощо. Таке достатньо велике місто як Львів (727 тис. мешканців в місті, 1 млн. - як агломерація) виявилось абсолютно безпомічне, коли через політичне замовлення його всього тільки позбавили можливості вчасно вивозити сміття. Уявіть собі ступінь залежності від продуманості ланцюжків постачання та обслуговування в таких містах як Лондон (8.78 млн.) чи Лос-Анджелес (17 млн.). Як мені сказала людина, що живе в останньому, варто лише на 1 день відключити електроенергію, і рай обернеться пеклом...

Отже, першим рішенням буде енергетична незалежність міст. Не дивлячись на бум солярної енергетики, який нині переживає Захід, я все-таки вважаю, що основою нової міської енергетики будуть так звані "районні атомні електростанції" (district atomic plants). По-перше, саме атомна енергетика дозволяє генерувати найбільший обсяг енергії при найменших витратах. По-друге, подібні установки уже створювались в Японії саме із розрахунку на міське впровадження. Основою виступатимуть два основних класи ядерних реакторів: субкритичні реактори (в яких для виробництва непотрібна критична маса, а значить - такий реактор просто не бабахне) та торієві реактори. Останні, до речі, здатні створити окрему промислову галузь, яка збільшить фінансову незалежність мегаполісів. Торій перетворюється на уран, а значить, буде розбита монополія на виробництво енергетичних пакетів для "великої" атомної енергетики - їх зможе виробляти мало не кожне місто.

"Районна" енергетична сітка, яка виникне при впровадженні подібних атомних реакторів, зумовить необхідність перебудови міста на блочно-сотову топологію, кожна із таких сот буде енергетично незалежною. Це зумовить зміну в плануванні міста. Якщо раніше їх планували із економічних міркувань - із поділом на бізнес-зону та спальні райони, то тепер в цьому не буде потреби. Кожен район перетвориться на міні-містечко, із власними бізнес-майданчиками (які, до речі, можуть бути і віртуальними), розвиненими районними сервісами - такими як опалення та водопостачання (не можу тут не передати бальшой пріфет вітчизняним автономістам-максималістам, які вимагають мало не в кожній квартирі мати казан для опалення і гарячої води), і всім необхідним для життя. В них навіть можуть бути промислові майданчики - організовані за допомогою універсальних фабрикаторів. Сировиною для них слугуватиме сміття, що нарешті вирішить цю проблему.

Читайте також: Чому людству потрібно розібратися в земних проблемах, а потім лізти в космос

Що цікаво, подібну структуру для міст майбутнього пропонував ще Масуда Йонедзі 40 (!) років тому. Ми якось до цього повернемось окремо і більш детально, а поки що погляньте на фото прообраза таких міст. Це Барселона, місто, яке більшістю експертів називається найбільш зручним для життя. Зверніть увагу на "сотову" структуру житлових кварталів, а також на те, що "соти" не стандартизовані.

Подібна блочна структура зумовить зміни в людському трафіку. Зникне необхідність в автомобілях - їх шалена кількість в сучасних містах продиктована якраз тим, що місця помешкань та роботи сильно рознесені в просторі. Це вимагало велетенських трас в місті, багатоповерхових розв'язок та складної інфраструктури постачання палива. А якщо житло і робоче місце знаходяться буквально поряд, в тій же "соті", в автомобілі просто немає потреби - можна пройтися пішки. А для далеких подорожей підійде міський транспорт, який стане значно розгалуженішим і не обмежуватиметься метрополітеном - до нього увійдуть невеличкі монорейкові лінії, аналоги трамваїв, автоматизовані таксі, навіть просунутий залізничний транспорт, який буквально буде проходити крізь густонаселені будинки. Можливо, з'являться й інші види міського транспорту, більш пристосовані для подібної топології міста. Колишні траси будуть значно звужені, або й взагалі перетворені на зелені пішохідні алеї. Соти, таким чином, будуть з усіх боків оточені зеленими рощами і навіть міні-лісами.

Для автомобілів, втім, місце теж знайдеться - міські автостради підуть під землю. Під землею простіше робити розв'язки, і обмеження швидкості там непотрібні, за відсутністю пішоходів. Ними будуть користуватись, втім, в основному сервіси автоматичної доставки. Чисельність автомобілістів різко упаде, бо ними залишаться тільки дійсні любителі і поціновувачі залізних колісниць. Не виключене і формування своєрідних "підземних міст" із чудернацькою автокультурою. Існують же зараз аналогічні субкультури діггерів, та й взагалі традиція будувати міста "вниз" сягає кам'яного століття.

Наступним "вузьким місцем" мегаполісів є постачання харчами. Тут допоможуть сучасні технології аеропоніки та вертикального фермерства. Це дуже складні теми, тому я просто в двох словах. Аеропоніка - це вирощування рослин без грунту, із доставкою всіх поживних речових рослині за допомогою аерозолів чи особливих трубок. Що цікаво, технологія не нова, їй близько 60 років, просто раніше вона вважалась нерентабельною - бо не дає "масового виробництва". А блочна топологія міста якраз такого і вимагає. Багатоярусні теплиці, засновані на принципі аеропоніки, можуть забезпечувати "соти" свіжими овочами цілий рік.

Вертикальне фермерство - іще простіше штука, це технології вирощування рослин на стінах чи дахах хмарочосів, або й взагалі - будівництво ферми-хмарочоса, як, наприклад, це уже зробили в Сингапурі в рамках проекту Sky Greens. Науковці розташували поповерхово - "органічний блок" (на даху, із шаром штучної землі), аеропонічні та гідропонічні блоки, і нарешті - підземний блок із аквакультурою. Всього 38 ярусів, і одна така комплексна ферма забезпечує цілий район свіжими харчами.

Подібні технології ще й сильно здешевлять харчі, адже чільна частина їх вартості - це націнка за доставку, і націнка "хотелок" власників великих супермаркетів. Із впровадженням вищеописаних технологій супермаркети, вибачте, вилетять в трубу. Разом із їх дуже хитрими власниками, перекупниками і цілою купою паразитів-чиновників. Всі вони просто стануть непотрібними.

Безумовно, це викличе різкий ріст чисельності населення таких міст, і саме на цьому етапі і виникне потреба в "хартіях" для них - адже у величезних містах навіть виникнуть свої локальні політичні партії та рухи, які будуть претендувати на своє бачення подальших змін і захист прав спільнот, які утворяться в них. Зверніть увагу, не "до" технологічного прориву, а після - як завершальний елемент. Більше того, самодостатні мегаполіси зрештою утворять своєрідну глобальну економічну наддержаву, щось типу WTO - але на зовсім іншому рівні, і на їх плечі, яко титанів, ляже глобальна економіка, яка, нарешті, дозволить людству перемогти бідність раз і назавжди.

Однак чи не призведе другий виток урбанізації до занепаду маленьких міст, і до смерті сільських поселень. Аж ніяк.

Безумовно, якась частина із них дійсно зникне - в основному ті, які утворювались навколо якогось виробництва - особливо таких, які знищить поява універсальних фабрикаторів. Більшість малих міст та сел не тільки виживе, а й отримає шанс нарешті вилізти із "другорядного" та "десятирядного" статусу, і стати або науковим, або культурним осередком із своїми унікальними ремеслами.

Але про це - в наступній частині. Пробачте, я чесно не очікував, що "футурологічна" частина вийде такою довжелезною.