Мінський процес остаточно перетворюється на симулякр. Більше того, іноді він навіть шкодить. Бо напередодні чергових мінських зустрічей, як правило, жвавішає Росія, йдуть чергові “гумконвої” на Донбас, частішають обстріли… Сьогодні “Мінськ” потрібен більше як певна реперна точка, “стовп при дорозі”, зачіпка й нагадування про те, що проблема існує. Відповісти на реальні питання Мінськ сьогодні не в змозі. Мінський формат – це якраз той випадок, коли “краще так, ніж нічого”.

На що ж сподіватися українцям? Не так на переговори та на міжнародну допомогу, як на час та логіку історичного процесу. Звісно, може видатися, що такий розклад доволі песимістичний. Але це саме та штука, що працює безвідмовно.

Читав днями вже згадуваного раніше Лі Куан Ю, засновника сучасного Сингапуру. Дуже мудро писав цей чоловік про майбутнє світу. Кажуть, Маргарет Тетчер не пропускала жодної його публікації, бо він ніколи не помилявся в своїх прогнозах.

Лі Куан Ю пише про майбутнє світу в нинішньому столітті. Для нього головна парадигма й вектор – Китай. Він бачить логіку розвитку світу, він відчуває його як комп’ютер, без усяких емоцій і суб’єктивних поглядів.

Читайте також: Російська спроба вплинути на перемовини в нормандському форматі

Рано чи пізно Тайвань стане китайським, як став таким Гонконг, каже Лі Куан Ю. Рано чи пізно Китай витіснить ВМФ США з південно-азійської частини Тихого океану. Рано чи пізно Японія буде змушена стати китайським сателітом.

Рано чи пізно Китай озирнеться й на північ. Китай – це не Гітлер. Це хитрий, досвідчений тигр зі втягнутими в "подушечки" кігтями. Так легше скрадатися...

Чому? Та тому що так видно вже сьогодні. Тому що це Китай! Тому що це майже півтора мільярди населення і більше як дві тисячі років цивілізації! Тому що дисципліна й національна єдність з ідентичністю та бездоганна підпорядкованість.

Сучасна Греція, Італія, Єгипет майже не мають нічого спільного зі Страдовніми Грецією, Римом, Єгиптом. Лише Китай зберіг тяглість, добрався цілим і неушкодженим аж до наших днів.

Читайте також: Парадокс лівих: імперія зла КНР і мовчання Заходу

Трохи далі Лі Куан Ю пише, що КНДР в історичному часі приречена на розвал та забуття. Неможливо дуже довго так і настільки обманювати людей та силою тримати це штучне утворення.

Ці висновки можна екстраполювати й на Росію. Санкції, втрата ринків, відсутність будь-якого технологічного розвитку, ізоляція, цензура, бідність населення і мракобісся, авторитаризм, повна залежність від природніх ресурсів за відсутності альтернативних джерел наповнення бюджету. Такі системи довго не живуть. Вони лише видаються сильними та незламними. А потом – бац! – і ве!

Це трапиться не завтра. І не за кілька тижнів. Але від цього нікуди не дітися. Так буде. Звісно, хотілося б, аби Путін десь раптом летально вдавився пельменем чи перечепився і сильно вдарився головою об "поребрик"... Ал радше за все так не буде. Буде по-іншому. Зрештою, і потужний та непорушний СРСР розвалився за якісь шість років…

Ми мусимо активно чекати. І сприяти об’єктивним процесам. Чим можемо. Як казав ще один мудрий дід на ім’я Овідій: “Крапля точить камінь”… Це так.