У справі про вбивство Павла Шеремета ми не спостерігаємо нічого принципово нового, пише у своєму блозі на "Новому часі" політолог Петро Олещук. У минулому також відбувалися резонансні вбивства відомих журналістів, але, на жаль, із їх розслідуванням виникали дуже серйозні проблеми. Справи велися складно, довго й найчастіше без особливих результатів.

Тому я не можу сказати, що саме це розслідування якось принципово відрізняється від попередніх історій. Наприклад, у найбільш резонансній справі про вбивство Гонгадзе прогресу не було доти, доки не призначили обвинувачених. Хоча, як ми знаємо, родичі Гонгадзе досі сумніваються, чи справді все відбувалося так, як за версією правоохоронних органів.

Читайте також: Рік без Павла Шеремета

Іншими словами, ситуація зовсім не нова. Як вона характеризує правоохоронні органи? Звісно, не з найкращого боку. Але ми маємо розуміти, що взагалі ефективність правоохоронних органів останнім часом не підвищувалася, а навпаки – знижувалася. Якщо ми звернемося до статистики не таких резонансних злочинів, побачимо, що показники щодо розкриття злочинів стають тільки гіршими. Напевно, тут є об'єктивні і суб'єктивні причини, пов'язані як із реформуванням правоохоронних органів і різними пертурбаціями, так і з загальним погіршенням криміногенної ситуації у країні через війну.

Щодо нової влади і кредиту довіри до неї. Слід розуміти, що в українських реаліях поняття нової або старої влади – м'яко кажучи, дуже умовне. Коли 1917 року більшовики прийшли до влади в результаті перевороту – там дійсно була нова влада, бо абсолютно всі представники царської адміністрації та Тимчасового уряду були усунуті. В українській же влади нічого особливо нового насправді не відбулося. Так, ми бачили люстрацію, деякі інші пертурбації, звільнення. Але в цілому не можна сказати, що нинішня влада якось принципово відрізняється від своїх попередників.

Всі вони були так чи інакше пов'язані з минулою владою, починаючи від Порошенка, який обіймав свого часу різні посади, і закінчуючи навіть такими "новими обличчями" як Омелян. Про Луценка я взагалі мовчу, адже він один з архітекторів нинішніх правоохоронних органів. Тому дуже важко провести межу, де закінчується стара влада і де починається нова, адже 2014 року не відбулося принципової заміни всього і вся.

Читайте також: Жданов про вбивства Шаповала і Возного: "Йде війна спецслужб"

Хоча, звичайно, певний кредит довіри внової владі був, і він невиправданий. Але він невиправданий не тільки з цієї справи. Особисто мені здається, що набагато більший резонанс у суспільстві викликає провал розслідування вбивств на Майдані.

При цьому застій у справі про вбивство Павла Шеремета не варто повністю списувати на злий умисел або бажання приховати правду. Банальний непрофесіоналізм губить дуже багато розслідувань. Це знову ж таки пов'язано з пертурбаціями в правоохоронних органах. Дуже серйозна плинність кадрів. Яскравий приклад: про те, що розслідування вбивства Шеремета буде для поліції справою честі, заявляла Хатія Деканоїдзе, яка потім ненадовго затрималася у відповідних структурах. Завдання ставлять одні, відповідають інші, потім знову все змінюється. Ось ця кадрова плинність і відсутність стабільності не сприяє тому, щоб такі резонансні справи розкривалися.