Європейські демократичні цінності та війна проти України тьмяніють на тлі газових прибутків від контрактів з Росією, а глибина занепокоєності абсолютно нормально вимірюється її щирістю.

Тут як у старому радянському анекдоті, в якому крихта-син до батька прийшов і запитав – чим відрізняється трагедія від катастрофи. Тато пояснив, що якщо у сім’ї є одна коза і вона впала в яр, звернула собі шию, то це трагедія для родини. Але на катастрофу не тягне.

Читайте також: Переговори лідерів "нормандської четвірки". Прогрес відсутній

А ось якщо впаде літак з членами Політбюро, то це точно катастрофа. Але для людей зовсім не трагедія. Так ось, коли Росія вбиває українців і окуповує частину нашої держави, для Європи це катастрофа і причина глибокої занепокоєнності. А ось втрачати гроші на торгівлі з агресором – реальна трагедія.

Єврокомісія попередила про можливі “широкі і невибіркові” “непередбачені наслідки” законопроекту, особливо щодо зусиль ЄС з диверсифікації джерел енергії з Росії. Ось така “глибока занепокоєність” з приводу ризиків втрати прибутку від співпраці європейських (в основному німецьких) компаній з російським бізнесом в газовій сфері.

У чому, власне, суть. Завтра Палата представників Конгресу США розгляне законопроект, який розширює санкції проти РФ, а також обмежує здатність адміністрації Дональда Трампа скасовувати їх. У цьому законопроекті, який має практично стовідсоткові шанси стати законом, зазначено, що США виступатимуть проти будівництва газопроводу “Північний потік-2”.

Читайте також: Чи є альтернатива "Планові Маршалла для України"?

Оскільки, на думку американських законодавців, цей проект “шкодить енергетичній безпеці Євросоюзу, розвитку газового ринку в Центральній і Східній Європі та прагненням України в сфері енергетики”. Тобто тут збіглися інтереси американського бізнесу, який хоче постачати газ в ЄС замість російського, України, яка рада будь-якому фінансовому ослабленню агресора, і Польщі, яка стане фактично основним пунктом прийому американського газу.

У мінусах залишаються, природно, російські компанії, які втрачають шалені прибутки, а також Німеччина та Австрія, які на цьому “Північному потоці-2” планували стати потужним хабом для всієї Європи. Нічого особистого – для європейських компаній це чистий бізнес. І інвестиції, які принесуть пристойний прибуток.

Можна ввести ще трохи індивідуальних санкцій проти депутатів Держдуми, Меркель може засудити збройну агресію і виступити з глибоким занепокоєнням з приводу активізації бойових дій. І в цей же час українці будуть стримувати агресора, ховати своїх військових, а німецькі компанії непогано зароблять на контрактах з Газпромом. Отака гармонія.

Давайте вже з дипломатичної мови перейдемо на нормальну і розставимо крапки над і. Росія напала на Україну, вбила більше десяти тисяч чоловік, зірвала кілька мільйонів з дому. Євросоюз висловив глибоку занепокоєність і ввів деякі санкції. Які для РФ створили ряд незручностей, але поки некритичних.

А можна відмовитися від російського газу і нафти. Знищивши їх економіку до чортової матері, тому що вся вона тримається на торгівлі нафтою і газом. США готові в цьому допомогти, арабські країни теж будуть дуже раді замінити РФ на європейському ринку.

Звичайно, частина європейських компаній втратить прибуток на контрактах з РФ. Але що важливіше для ЄС? Криваві гроші з Росії або європейські цінності?

Ось ці нові санкції США несуть реальну загрозу Росії. Чи не красиву картинку глибокої занепокоєності, а дійсно реальну загрозу. І тут Євросоюз раптом збунтувався. Подумаєш, вмирають і біжать з окупованих територій українці, чому ми повинні втрачати прибуток ?! Не можна ж ось так рубати по живому вигідні контракти.

Хлопці, так давайте ділити загальний біль. Впустіть до себе два або три мільйона біженців з Донбасу. Годуйте і розселяйте, як сирійців. Дорого? Так це перша партія. Визначтеся вже, ми разом боремося з агресором або робимо вигляд? Якщо боремося – давайте чимось жертвувати.

Ми не просимо Бундесвер вмирати за Україну, хоча ми за фактом захищаємо не тільки себе, але і вас. Але душити агресора економічно – будьте ласкаві. Або прямо скажіть – плювати ми хотіли на агресію в Україні, робимо гроші і крапка. Ми впораємося самі, будемо спиратися на реальних союзників – Польщу та США.

Як Ізраїль – який захищає своїх громадян від агресора і плювати хотів на глибоку занепокоєність обмеженням прав терористів. Ми встоїмо. А вам по справедливості підкинемо пару мільйонів біженців. Контракти з Газпромом перекриють збитки?

Загалом, ЄС і Німеччині варто вже визначитися, згідно зі старою приказкою – або хрестик зняти, або одягти труси. Або як ця приказка повинна звучати з поправкою на мігрантів з мусульманських країн?