Мене звати Валерій Анань’єв. В минулому військовий. У мене за плечима 5 років служби в ВДВ, три з яких припали на війну. Пів року тому мене звільнили через травми отримані під час бойових дій, і я вперше в житті залишився представлений сам собі. 

Читайте також: Чому деяких українських панів безвіз дратує більше, ніж наших північних сусідів

Коли Європарламент проголосував за безвіз для України, я помітив скільки брехні ллється на цю чудову подію і більше того, знайшлося багато людей, які повірили в те, що ця подія носить негативний характер для нашої країни. Я задумався, чому люди вірять і повторюють брехню? Тому що бояться вийти за межі свого комфорту і відкрити для себе щось нове. А ця брехня виправдовує їх страх. 

Зараз, коли безвіз вже є, я вирішив зробити щось таке, що позбавить будь-кого шансів виправдатися. Я вирушив у піший похід з Парижу, через усю Францію, через усю Іспанію до Узбережжя Атлантичного океану до мису Фіністерре. Я втілюю у собі все те, чим люди себе виправдовують: не знаю мови, ніколи не був за межами України, йду один, з собою в мене буде необхідний мінімум грошей і більше того, все буде дуже гіпертрофовано.

Я буду йти не по туристичним стежкам, а по місцях, які для того не пристосовані, не два дні, а більше двох місяців, більше ніж півтори тисячі кілометрів, пішки! Я сподіваюсь, що після того, як я це зроблю, хоча б хтось замислиться і вирішить спробувати. Не потрібно виходити за межі свого комфорту, ці межу треба розширити. Я піду шляхом Святого Якова. Я Вільна Людина. 

Читайте також: Як безвізовий режим із ЄС змінює нашу систему координат

А тим часом, поки ви це читаєте, я вже пройшов більше 1200 кілометрів.