Моя морда, коли їду автобусом Ковель-Львів. Це, мабуть, найсильніші враження за всю поїздку. Спочатку про хороше: ми щасливо доїхали. І ще хороше – за квитками не треба давитися в черзі, в автобусі просторо, й ходять вони часто.

Культурні нюанси: чотири години суворого блатняка, "бєлих роз" і "золотих куполов" упереміш із Софією Ротару.

Читайте також: Гуцульський Стікс: як близько ми стоїмо до світу міфів і магії

Я тепер знаю, навіщо декоративні хрести вздовж дороги. Всі бабусі хором на них хрестяться. Через три години мені також захотілося перехреститися. Бо водій рулив, не відриваючись від серфіння в інтернеті, роздачі лайків в інстаграмчику й телефонування всім знайомим.

В автобусі ведеться відеоспостереження. Із водієвих телефонних розмов дізналася, що відоспостереження для контролю, чи всі заплатили.

Читайте також: Автобус між гірськими закарпатськими селами

Нові культурні нюанси – всі дуже чемні: будь ласка, дякую, щасливої дороги.

Маленький мінус – дорога так собі. Але автобус, на щастя, не може швидко розігнатись. Плюс – дорогу місцями реставрують. Особливо класно реставрують біля військових частин.