Жоден ІДІЛ так не дратує нашого північного сусіда, як українець у своїй хаті. Я точно можу сказати, що навіть славетний Корпус морської піхоти США північні мишебраться бояться менше за українських "карателів". Хоча би з тієї причини, що у відкритому бою вони ніколи не зустрічалися, та і Мосфільм американських солдат уже неодноразово "перемагав". Натомість, гроби, що повертаються з України через Ізварине - цілком реальні.

Читайте також: Про державний прапор. Батька і сина Рибаків

Втрати російсько-терористичного угрупування типово високі - цього літа, коли мій взвод з Першого бату БрШР чергував на передовій, медичка з того боку активно каталася по їхнім позиціям - переважно зранку та вдень, коли безпечно. Одного разу нейтралізованих терористів забирали вантажівкою. Тієї ж ночі рашисти за допомогою мінометів влаштували нам доволі прицільний майстер-клас з ландшафтного дизайну. За що пацани, вцілому, були вдячні - назбирали собі повні жмені осколків зі 120-х на сувеніри друзям та рідним.

Україна - колиска героїв. Адже ми самотужки стримуємо одну з найпотужніших армій світу, і ефективно застосовуємо для цього і військові, і політичні методи. Дещо програємо на інформаційному фронті, бо не звикли брехати з такою інтенсивністю, як це роблять росіяни. Але вцілому воювати у нас вдається непогано, хоча багато ще чому доведеться навчитися.

Читайте також: Нам немає чим пишатися. Немає омріяної України. Винна не лише влада, а й ми самі – журналіст

Тож ми будемо вчитися, і не відступимо, доки лишається загроза. Головне, щоб наш тил не втратив віру у нашу роботу, у нашу перемогу. І ми тоді зробимо все від нас залежне. З Днем державного прапора, українці!