Бекграунд події: мер російської столиці Москви на прізвище Собянін вирішив до 2020, а то й до 2018 року звільнити кероване ним місто від тролейбусів. Мовляв, тролейбуси псують туристам краєвиди, та й узагалі жити заважають: от позбудемося тролейбусів — то й одразу Москва стане справжнім європейським містом. Нині тролейбусні маршрути закриваються воїстину стахановськими темпами, й у центрі російської столиці їх уже не лишилося: мовляв, колись, та й будуть електробуси, а поки що хай собі москвичі задовольняються автобусами.

Самі жителі російської столиці є здебільшого байдужими: «Ми — люди маленькі, там, нагорі, видніше». І коли московські тролейбуси стануть історією, цілком може бути, що москвичі тим самим отримають зайву підставу зверхньо дивитимуться на всілякі там Афіни, Берн, Братиславу, Будапешт, Бухарест, Вільнюс, Женеву, Зальцбург, Мілан, Неаполь, Ригу, Рим, Софію та десятки інших європейських міст, де тролейбуси є, й боротьбу з ними не ведуть: мовляв, відсталі вони, ніякі вони це Європа, це Москва — Європа. 

А тим часом на зупинках у Москві з'явилося таке оголошення:

У коментарях на зазначеному сайті розгорнулася жвава дискусія, що воно таке: чи то справді московська влада розродилася такими неприховано знущальними оголошеннями, а чи то це якісь нелегали-активісти вирішили московську владу потролити, спародіювати, показати всю абсурдність її дій.

Висновку так і не дійшли! Бо те, що московська влада у принципі могла, й цілком могла, саме в такий спосіб інформувати про свої дії, ані в кого не викликало сумніву.

Читайте також: Як у російської пропагандистської машини змінюються приорітети

От вона, тоталітарна дійсність: пропаганда на кожному кроці, пропаганда з будь-якого приводу, й цю пропаганду не відрізнити від пародій на неї. Бо надто вже вона абсурдна дурнувата, знушальницька.

Але за радянських років саме так і було! Розповіді про підвищення цін «на прохання трудящих» - це зовсім не анекдот: саме про це з абсолютно серйозним виглядом час від часу повідомляли диктори програми «Врємя»: «На численні прохання трудящих ЦК КПРС та рада міністрів СРСР постановили підняти ціни на...». Назавтра цей самий текст друкували всі щоденні радянські газети.

Саме «відповідно до численних прохань трудящих» протягом багатьох років вівторок та четвер в усіх радянських їдальнях, кафе та ресторанах були «рибними днями», коли м'ясних страв не готували й не подавали, а подавали лише страви з найдешевших сортів риби — здебільшого з минтаю.

Саме «на численні прохання глядачів» якось у новорічну ніч було без попередження знято з ефіру «Мелодії та ритми зарубіжної естради» й замінено їх на хокейний матч; саме так – «на численні прохання глядачів» - пояснили це диктори безпосередньо перед невиходом в ефір «Мелодій та ритмів». Саме «на численні прохання глядачів» один зі святкових «блакитних вогників» було складено лише з російських народних та псевдонародних пісень, запам'яталося: «Танцы в стиле диско — это нам не близко» та «Чай наш русский — стало быть, вкусный».

Саме «на прохання батьків» повсякчас бувало, що документи випускників шкіл, включно з атестатами, директори шкіл, не видаючи випускникам на руки, передавали керівництву чи то заводу, чи то колгоспу, тим самим порушуючи право випускників на вибір професії, вибір місця працевлаштування й позбавляючи їх можливості вступити до вишів — а для хлопців це означало, що їх неодмінно призовуть до армії з її «інтернаціональним обов'язком» в Афганістані.

«Комсомольская правда» в захваті писала про це як про гідні наслідування приклади виявлення батьками високої свідомості в поповненні лав чи то робітничого класу, чи то колгоспного селянства.

Читайте також: Що заважає владі впоратися зі проросійськими медіа в Україні

Й в отаку ідіодійсність, в отакий суцільний інформаційний потік занурені сьогодні росіяни. З ранку до вечора, з вечора до ранку — й так щодня. Інформаційні шедеври, що в сторонніх спостерігачів не здатні викликати нічого, окрім гомеричного реготу, росіянами сприймаються як щось звичне й належне, як таке, що й має бути. Як джерело інформації. Їх до цього призвичаїли — призвичаїли на кожному кроці.

Тож потім росіяни й вірять то в розіп'ятих хлопчиків, то в «змову жидобандерівців», то в те, що клята Америка тільки й мріє, як усіх їх повбивати, й робити тій Америці більше нема чого, то в найбезглуздіші пророцтва гадалок та провидців. Найбезглуздіша інформація — то для росіян їхня повсякденна дійсність.