Лінія поведінки України відповідає прописаному в Стратегії національної безпеки 2012 року. І хоча в 2015 році була прийнята нова стратегія, ця лінія продовжується. Вона полягає в тому, що у випадку агресії основним засобом її відбиття є політико-дипломатичні методи і гарантії Будапештського меморандуму. Тобто Україна надає перевагу виключно мирним політико-дипломатичним засобам відбиття агресії, якої, до речі, юридично ми не визнаємо й досі. Саме все це, зафіксоване в документах, ми й намагалися весь цей час реалізувати: відмова від пріоритету воєнної оборони країни у випадку агресії і вирішення проблеми конфлікту з Росією (який ми також не визнаємо офіційно війною) виключно мирними дипломатичними засобами.

В результаті, ми зафіксували цей конфлікт як внутрішній. І, відповідно, методи розв’язання адекватні внутрішньому конфлікту. Саме під таку модель побудований «мінський процес», «нормандський формат» тощо.

Читайте також: Заява Путіна щодо миротворців – диявол ховається в деталях

Зараз Україна перейшла до пасивної оборони, намагаючись виконувати безпекову частину Мінських угод. Таким чином, ми вважаємо, що у нас — перемир’я, лінії фронту немає — є лінія розмежування. І логічно, що ми звертаємося до міжнародної спільноти, аби та ввела миротворців, тому що, як ми думаємо, є всі умови для миротворчої операції: війни немає, бойових дій немає, склався «гібридний мир», є лінія розмежування, є зона безпеки, важке озброєння відведено. Так само і до міжнародних організацій ми звертаємося з позиції того, що в Україні — внутрішній конфлікт, а не війна з Росією. Тому логічним виглядає ідея про введення миротворчої місії.

Такі наші плани, і президент Порошенко про це говорив неодноразово. Проте раніше він закликав ввести озброєну місію ОБСЄ (хоча у ОБСЄ немає відповідних повноважень, аби озброювати своїх спостерігачів, і відповідного мандату у неї немає, бо мандат дає тільки ООН). За нинішнім мандатом, ОБСЄ має тільки повноваження на спостережну місію. Ми ж на них намагаємося «натягнути» ледь не повноваження Збройних Сил України — вони мають нам звільнити територію, відновити наш контроль над кордоном і т.д. Таким чином, ми підміняємо функції ЗСУ місією ОБСЄ. Ми начебто діємо відповідно до плану мирного врегулювання, але це можливо у випадку, коли є внутрішній конфлікт, коли сторони дотримуються режиму припинення вогню тощо. Але все — суцільна ілюзія, тому що в реальності ніякого миру немає, немає припинення вогню, і тривають бойові дії.

Читайте також: "Гибридное" заявление о миротворцах: на что рассчитывает Путин

Крім того, питання — хто є стороною конфлікту? Адже, щоб запровадити миротворчу операцію, потрібно отримати мандат. А від кого ми можемо отримати мандат? Від ООН? Вона ніколи не дасть такого мандату, навіть якщо цього захоче Росія! Тому що умовою для надання мандату є повне припинення вогню і створення зони безпеки, тому що в зону бойових дій ніхто миротворців не наважиться пускати. Бо миротворці мають тільки блакитний шолом і бронежилет. Значить, жодна країна не виділить контингент для миротворчих сил. Навіщо? Щоб їх там повбивали під артилерійським вогнем?

Навіть якщо Росія вже дає добро на введення миротворчої місії, ООН не дасть такого мандату. Тому що не виконана головна умова — повне припинення вогню, створення зони безпеки, відведення військ і роззброєння. Має бути абсолютно нейтральне відношення цих військ і до однієї, і до іншої сторони. Так само ці війська мають бути авторитетом і для однієї, і для другої воюючої сторони. І, що найголовніше, має бути згода обох сторін на введення миротворчих сил. Якщо Росія на це погодиться, то вона є воюючою стороною. Значить, у миротворчих силах її військ і представників не повинно бути. І тих країн, які перебувають у військовому союзі з нею, теж не має бути. І з української сторони — так само.

Постає ще одне питання — Росія погоджується на це як члени Ради безпеки ООН чи як воююча сторона? Вона може погодитися на це як член Радбезу ООН, але інші країни ООН не нададуть своїх миротворчих контингентів туди, де продовжують стріляти. У такому разі СНД звернеться до ООН, аби ООН надала мандат СНД, і тоді на Донбас будуть введені «російські миротворчі війська».

Тобто реальність така, що миротворчий мандат зараз може дати тільки СНД. А які миротворчі сили надсилає СНД? Російські збройні сили у блакитних шоломах. Тобто СНД тільки легітимізує збройні сили РФ на території Донбасу, як вона свого часу легітимізувала ЗС РФ в Абхазії та Південній Осетії. Нагадаю, ООН не надавала мандату на введення миротворців в Абхазію у 1992 році, скільки Шеварднадзе не намагався домогтися цього. ООН відмовилася, тому що не було потрібних умов. Тоді Росія де-факто ввела війська в Абхазію, які просто вдягнули блакитні шоломи і зайняли позиції по лінії Інгурі (адміністративного кордону між Абхазією та Грузією) і почали виконувати роль збройних і прикордонних сил Абхазії. ООН дала мандат на цю операцію, узаконивши все, таким чином.

Думаю, у Росії така сама стратегія і сьогодні в історії з введенням миротворців на Донбас. Проте Україна як воююча сторона може переграти цю ситуацію. Вона може просто відмовитися від введення миротворців, тому що ця миротворча операція повинна буде здійснюватися на її території.

Більше того, українській стороні варто дати дозвіл на введення миротворчих сил тільки на один рік.

Тобто рік пройде, і треба буде запрошувати нову згоду і т.д. Тобто Україна має право не погодитися на розміщення на її території миротворчих сил. Адже одна з основних умов — це згода сторін. Потрібно, щоб погодилася на це і друга сторона. Але оскільки конфлікт на нашій території, Україна має в цьому питанні пальму першості.

Якщо Україна теж подасть в ООН свій проект резолюції про миротворців, як це вже зробила РФ, то буде у підсумку та резолюція, за яку проголосують. Наш проект можуть поставити на голосування, але він може не пройти. А російський — може пройти, бо РФ є постійним членом Радбезпеки ООН, тому її вага значно більша, ніж в України.

Але, знову ж таки, чи буде виконана головна умова — припинення вогню… Адже тиші і досі немає. Звісно, Росія може в один момент припинити всі обстріли, давши команду своїм військам та бойовикам. Але це буде тільки тоді зроблено, коли їй буде вигідно, тобто коли йтиметься про миротворчу операцію СНД.