Нещодавнє рішення про запровадження біометричного контролю на українському державному кордоні прийнято лише у загальних рисах: фактично на одній сторінці рішення Ради національної безпеки та оборони дається доручення Кабінету міністрів і відповідним органам усе прорахувати. Далі знадобиться запровадити певні регулятивні норми, тобто правила перетину кордону. Також знадобляться фінанси, аби забезпечити все це технікою, програмним забезпеченням та іншими речами. Тобто потрібно провести ще цілий комплекс дій.

Діяльність, що відбувається на цьому напрямі, дещо спорадична, оскільки вона не повністю відповідає тим загрозам, які є у цій сфері. Хоча президент натякав на Російську Федерацію, у нас є загрози і з боку інших держав, які можуть бути постачальниками нелегальних мігрантів, транскордонної злочинності, торгівлі людьми тощо. Тобто на захист кордону потрібно подивитися більш комплексно. Хоча, звичайно, захист від загроз з боку Росії є пріоритетом, оскільки це — країна-агресор, а безконтрольний перетин кордону дає можливість російським спецслужбам, які займаються недружньою діяльністю по відношенню до України, проникати на територію нашої країни.

Читайте також: Почему должен быть биометрический контроль на границе с РФ

Але чомусь нічого не говориться про Білорусь, а вона є військово-політичним союзником, і через її територію відбувається транспортне сполучення з Росією. Хіба російські ФСБшники не можуть роздобути білоруський паспорт? Звісно, вони це можуть, бо білоруська КДБ і ФСБ РФ — це, по суті, одна контора. Адже Росія і Білорусь — союзні держави, вони скоро проведуть спільні військові навчання, і тісні стосунки між ними вже не перший рік. А «русского мира» в головах білоруських військових і спецслужбістів вдосталь.

Тож просто назвати загрозою Росію і запровадити біометричний контроль — це не буде вирішенням навіть проблеми потрапляння в Україну небажаних російських громадян і представників спецслужб.

Скільки на запровадження такого контролю на кордоні знадобиться часу, дуже важко сказати. Тому що одна справа — написати якісь зміни до законодавства й постанов Кабміну, інструкції для Держприкордонслужби та інших відомств. Інша — це технічне забезпечення.

Наскільки мені відомо, коли йшли розмови про запровадження візового режиму з РФ, то очільник Держприкордонслужби казав, що в перетинах державного кордону з Росією і, звичайно, в наших міжнародних аеропортах уже є пристрої, які читають біометрію. Але якщо російський громадянин буде перетинати кордон через інший, не російський, пункт пропуску, не на російсько-українській ділянці кордону, то чи є там такі пристрої? Мені така інформація не відома. Тобто мають бути розроблені регулятивні норми, мають бути забезпечені фінанси, а також мають бути фізично встановлені необхідні пристрої, які будуть зчитувати інформацію з біометрії.

 Читайте также: Санкції проти Росії мають бути рівнозначними її злочинам в Україні

До речі, однією з ключових умов запровадження безвізового режиму між країнами ЄС та Україною було об’єднання та координація всіх інформаційних баз даних наших спецслужб та правоохоронних органів щодо порушників, терористів тощо.

Тобто потрібно, щоб на кожному пункті пропуску у прикордонника була вся інформація про того, хто подає йому паспорт. Бо у нас було таке, що ці бази знаходилися в окремих відомствах, які не співпрацюють належним чином. І ця нова ідея з даними по росіянах має бути інтегрована у більш комплексне розуміння небезпек і архітектуру самостійної бази даних.

Також, безумовно, питання фінансування може суттєво уповільнити запровадження всіх цих ідей.

Що стосується доцільності запровадження візового режиму з Росією, слід зазначити, що візовий режим — не панацея, хоча, напевно, це було б правильним. В 2013 році у нас була найбільша кількість перетинів кордону і збоку росіян, і з боку українців: росіян було понад 10 мільйонів, а українців — понад 6 мільйонів.

Звичайно, що після початку війни кількість росіян, які намагаються в’їхати в Україну, набагато зменшилася. І зараз, за даними 2016 року, їх в’їжджає трошки менше 1,5 мільйонів. Звичайно, ми повинні враховувати те, що ці нововведення відіб’ються і на наших громадянах. Хоча, зрозуміло, що під час війни потрібно більше думати про національну безпеку, а не про комфорт окремих громадян.

Для наших посольств і консульств у РФ це створить певне додаткове навантаження. Адже потрібно буде надрукувати ці візи, потрібно буде і програмне забезпечення, і надруковані, щоб їх могли заповнювати. Також, напевно, потрібна буде додаткова кількість наших консулів, які б обробляли все це. Тож це вимагатиме певних грошей. Але ми маємо виходити з іншого — питання національної безпеки набагато важливіші, ніж комфорт держслужбовців або окремих громадян.