Підвищення інвестиційної привабливості залишається однією із життєвоважливих проблем нашої держави. Як же прокласти шлях між інвесторами та українськими компаніями.

Щоб українська економіка зростала, потрібні інвестиції – це очевидний факт. Особливу надію ми покладаємо на інвестиції зовнішні. Але події останнього року засвідчили, що глобальні гравці переключаються на свої внутрішні проблеми. Тож перспективи "плану Маршалла" для України залишаються туманними. А отже, змагатись за інвестиції нам й надалі доведеться нарівні з іншими країнами.

Грошей у світі багато, і зацікавленість в Україні з боку інвесторів є. Ми великий ринок і хороший виробничий майданчик. Але є й дуже велика конкуренція за інвестиції - справжня війна. До провідних міжнародних інституцій за грошима звертаються і Китай, й Індія, і навіть Африка, яка стає все більш цікавою для інвесторів. Тож Україні треба діяти швидко та професійно.

Читайте також: МВФ вже не вимагає від України проведення земельної реформи

Але що ми маємо наразі? Поки що недорога робоча сила, вигідна ціна активів, курс на дерегуляцію і сприяння притоку іноземного капіталу не призвели до суттєвого підвищення нашої інвестиційної привабливості. А привабливість ця являє собою поєднання інфраструктури для інвестицій та іміджу країни.

Що стосується іміджу, то тут є певні зрушення. Є програма представлення України за кордоном з боку держави, проводяться різноманітні форуми, конференції, інвестиційні сесії, які організує бізнес. Все це дозволяє врівноважити потік новин про військовий конфлікт та корупцію.

Але зусилля з покращення іміджу – це лише один бік медалі. Треба багато зробити всередині країни. І наше перше "домашнє завдання" – удосконалення законодавства.

Необхідно розблокувати вузькі місця у регулюванні на шляху між інвестором та українськими компаніями. Також, за оцінками рейтингів конкурентоздатності країн, ми дуже відстаємо в розвитку економічних інституцій. У нас немає достатньої кількості державних та недержавних інституцій. Говорячи простими словами, ми будуємо будинок нашої економіки майже голими руками, у той час, коли розвинені країни будують за допомогою сучасних технологій та інструментів.

Читайте также: Почему миллионеры ценят каждую монету

Західний інвестор також бажає бачити чітку покрокову програму реформ. Люди готові інвестувати, якщо вони розуміють перспективу – що і коли буде зроблено. І стратегії Україна-2020 тут явно недостатньо.

Але якими б гарними не були закони, реформи чи стратегії – це теж лише оболонка. А ядро – це реальні проекти, які можна пропонувати інвесторам. Щоб знати, що ж може привабити інвесторів, необхідно налагоджувати з ними постійну комунікацію, запрошувати їх до України і влаштовувати діалог між українським та міжнародним бізнесом. Бізнес-заходи допомагають виправити дефіцит інформації про точки інвестування в Україні, який і досі відчувають інвестори.

І, хоча наша країна сьогодні, вочевидь, недооцінена з боку інвесторів, у цьому є не лише наша слабкість, але й значні приховані перспективи, які можна реалізувати в найближчому майбутньому.