Щось зміниться в мізках людей, коли журналісти юрмою приходитимуть з мікрофонами й камерами до молодих виконавців, до молодих письменників, до молодих художників і композиторів, до молодих підприємців і тих активістів, яких активістами можна назвати без сарказму, а не до зужитих політичних типажів, що переграють, акторствуючи, у своїй битві за справедливість.

Читайте також: Новинки на Форуме издателей во Львове: лучшие романы украинских писателей

Учора відбулося три акції Людкевич Фесту. Найпізніша почалася о 21-й і тривала майже до полуночі. Звучало фортепіано. Барвінський, Нижанківський, Колесса... У залі Порохової вежі сімдесят п’ять відсотків глядачів-слухачів – молодь. Пізня година, а ніхто не зривається з місця, не теленькають телефони. Бо звучала музика.

Нарешті розвіртуалилася із Іваном Остаповичем і Тарасом Демком – двигунами цього «двіжу», як сказав би якийсь підліток. Тарас ще й виявився колегою філологічного гарту – тішуся. Колись, як перекладе Блейка, напрошуся в редактори – по блату.

Читайте також: Борці з "гідрою толерантності" мимохіть зробили "неправильній" книжці добру рекламу

Життя триває, дощик моросить, каштани падають на брук (тук-тук), місто рясно квітне гостями – Львове, ти помолодшав на кілька століть...