Після спілкування з Дональдом Трампом та Ангелою Меркель у російського президента явно виникли нові ідеї щодо врегулювання ситуації на Донбасі. І передусім Путін прагне продемонструвати, що він впливає на цей процес у позитивному ключі, і що лідери «ЛНР» та «ДНР» є не прямими ставлениками Москви, а представниками місцевого населення. Тому у Путіна й виникла ідея провести ротацію, аби показати, що в «республіках» уже керують не ті, у кого руки в крові, а люди, що мають українське коріння і довіру мешканців Донбасу.

Начебто, здавалося б, це — крок до позитивних змін. Але насправді, по суті, нічого не зміниться — зміняться тільки особи. І тепер це не будуть аж такі одіозні персони, як були Захарченко і Плотницький. 

Путіну важливо продемонструвати, що він виконав неофіційні домовленості з американцями та німцями щодо легітимізації органів влади ОРДЛО — усунув радикальних лідерів, які проводили репресії, знущання, військові операції тощо. Путін намагається «обілити» лідерів «Л/ДНР», зробити так, щоб регіон представляли ті люди, які поки що користуються довірою, а потім на цій підставі вимагати проведення виборів. Причому виборів під наглядом «голубих шоломів», миротворців ООН, проти введення яких він начебто вже не заперечує. 

Читайте також: Концепция Путина не поменялась

Таким чином, Путін намагається показати, що відбувається процес покращення ситуації в регіоні в цілому — і в кадровому плані, і в безпековому. І, звісно, все це покращення відбувається за участі Росії і нових лідерів бойовиків. Тому цих нових лідерів обов’язково спробують зробити учасниками переговорного процесу. Адже про нових очільників ОРДЛО уже не можна буде сказати, що вони — терористи, криваві лідери угруповань «ЛНР» і «ДНР». 

А відтак Кремль почне реалізовувати модель нової політики, на мій погляд, погодженої на неофіційному рівні з американським керівництвом та з Меркель, яка прагне показати німецьким виборцям перед майбутніми виборами, що є прогрес у вирішенні проблеми Донбасу, що вона зуміла натиснути навіть на Путіна, аби він не тільки брав участь у переговорах, але й вдався до конкретних позитивних кроків — заміни кадрів та введення миротворчого контингенту. 

Крім того, Путін прагне наочно показати світові, що в «республіках» керують саме українці — мовляв, «ми ж вам і раніше казали, що в цьому конфлікті з обох сторін — українці». Причому з боку ОРДЛО — люди, які не були задіяні у бойових операціях і можуть користуватися довірою. 

Проте Росія ніколи не залишить Донбас. У даній ситуації вона моделює ситуацію так, щоб на сході України обов’язково були лідери, повністю контрольовані Кремлем. Далі він сподівається з цими лідерами вийти на переговорний процес, а далі вже — провести вибори під контролем Росії, бо вона ніколи не допустить незалежних виборів на цих територіях. 

Проте робиться це не просто так — натомість через наших союзників, у першу чергу, через «нормандську четвірку» і керівництво США, Росія вимагатиме, аби Україна так само йшла назустріч і погоджувалася на політичну частину, проведення виборів і формування органів влади «Л/ДНР» з тих людей, які орієнтовані на Росію або підконтрольні їй. 

Читайте также: Вloomberg: Предложение Путина по Украине – троянский конь

Тобто зовні це виглядатиме як мирний процес врегулювання. А те, що там будуть ставленики Кремля на центральному і місцевому рівні, — це буде закрита частина, яку не будуть декларувати. 

І в України в такій ситуації не буде якихось серйозних аргументів, щоб не погоджувалися на політичну частину Мінських угод. Адже Москва скаже: «Все готово — давайте, дійте тепер ви!». Росія сподівається, що цю позицію підтримають і Німеччина, і США, і Франція. 

Щодо персоналій, яким, ймовірно, можуть замінити Захарченка і Плотницького — Бобкова і Волги, то вони будуть призначатися Кремлем і будуть Кремлем контролюватися. Зауважу, що це тільки можливий варіант, а не кінцеве рішення. 

Але якщо цей варіант справді буде реалізований, формат дій Росії та бойовиків може змінитися на більш мирний і лояльний, тобто зовні їх дії будуть виглядати менш радикальними. З іншого боку, це буде більш потужний тиск на керівництво України у переговорному процесі і реалізації пакету Мінських угод у політичній частині. Але, підкреслюю, мета Росії лишається та сама — тримати під контролем Москви повністю підпорядковані їй і залежні від неї новообрані органи влади «Л/ДНР», спочатку призначені, а потім «обрані» в процесі виборчої кампанії. А кандидати будуть пропонуватися тільки з тих осіб, на яких Росія має вплив. 

Тож це тільки перший крок Росії до реалізації її великого проекту. Кремль змінює стратегію на більш лояльну, але кінцева мета — отримати контрольовані органи влади — лишається тією самою.