Не перший рік дивуюся цьому паскудному причепливому мемові-штампу – "зрада".

Вигаданий він, скоріш за все, штучно: може, хтось колись і вжив це слово недоречно, але люди, які волають "зрада!", мені не траплялися навіть у середовищі найпацаватіших. Популярності воно набуло вже в саркастичному форматі "зрада/перемога", й усі ці "зрадоньки" похідні. Хочеш помножити чиюсь критичну репліку на нуль – припиши її авторові, що він, мовляв, "розганяє зраду".

Читайте також: Слово – зброя: як не стати союзником ворогів

Зате ніхто тепер ніколи не насмілиться говорити про будь-які дії проти України як про зраду Батьківщини.

Навіть найзловорожіші дії проти України, ну, не знаю, організація сепаратистського референдуму, продавання військових секретів Росії, наведення ворожої артилерії, наприклад, проходитимуть у нас як "другое мнение", політична позиція, корупція чи що завгодно, але не зрада.

Читайте також: Що заважає владі впоратися зі проросійськими медіа в Україні

Так ми самі собі навіюємо, що Україна – це не така Батьківщина, яку можна зрадити. Несерйозна. Така собі. Громадянин ніби каже їй: "Ти чого, дуро, як я міг тебе зрадити, ми ж навіть не зустрічалися, так, позажималися пару раз".