На Гетьманщині гуляло багато латинських слів. Частина з яких походила навіть із кастильського словника. Звісно, мова не про "оковиту" – це вже гоголівська "попса".

От у селі Голінці Прилуцького полку кріпаків називали "мугир". Шо воно за мугир?

– От дурний, привів у хату мугирку...

– Тю, так він же мугиряка. Що з нього взять...

Мугирі – то не козаки. Не міщани й не купці. Мугирями, наприклад, були діди генерального прокурора Михайла Потебенька. Бо кріпаки. Голінські. А в кастильській традиції залежних, нешляхетних людей теж називали "мугир" – жінка, mujer.

Читайте також: Очима очевидця: якою була Україна наприкінці XVII століття

І треба ж такого, щоб мугирями/бабами на Гетьманщині звали кріпаків! І не 200 років тому, а ще під Голодомор, у тій таки Голінці (нині Бахмацький район, Чернігівська область).

Мій дід, як і Потебенько, теж уродженець Голінки. Не мугир/mujer, а козак. З юності повівся з мугирями і став комуністом. Але "кастильської" не забув.

Наприклад, називав поганих футболістів "мудаками". Мати моя – його дочка, що виросла в Сумах – ой як сварилась! Казала дідові, шо то "статевий орган" – не кажи такого!..

Але дід не переймався. Коли хтось із п'яти команд УССР, що грали у Вищій лізі СССР, програвав, то він, крекчучи, вставав із ліжка під телевізором із словами: "От мудаки!"

Чомусь я не вважав, що дід брутальний. Бо так казали по гетьманських селах про непостійних, невдатних до справ людей.

Читайте також: Буддизм по-українськи: наша правічна культура споглядання

У іспанському словнику я знайшов слово "muda" та "mudable" – зміна, мінливість, непостійність. Ну точно ж! Мудаки. То заб'ють гола, то пропустять...

Потім я прозрів: Голінку й Мадрид у часи Самойловича та Мазепи ріднили єзуїти та латина. І хоч діло давнє, а перчені слова так просто не забувалися. Mujer, mudable – поховалося у скринях козаків до теперішнього часу. До діда Петра.

І Потебенько, й футбол – така марудна справа... Щоб пояснити все – треба старого словника.

Мугирі та мудаки. Козаки зайвого не казали