Цьогоріч "Героїка" поставила собі на меті реалізувати вельми амбітний проект: спорудити перший в Одеській області пам’ятник воякам Армії УНР. Монумент встановлять в Ананьєві, що лежить у 70-ти кілометрах від українсько-молдовського кордону. На реалізацію задуму "Героїка" витратить близько 100 000 грн, пише для "Тижня" Павло Подобєд

Ананьїв і його околиці – це унікальний історичний простір на Одещині. Саме тут, у селі Перешорах, народився меценат і "двигун української справи" Євген Чикаленко, ім’ям якого планують назвати одну зі столичних вулиць. Перешори – місце зустрічей для багатьох українців Херсонської губернії. Одесит Андрій Ніковський у своєму листі до Євгена Чикаленка, так згадував про це село: "Дуже радий буду Вас бачити перед святами і в Перешори поїхав би з великою охотою, з восторгом навіть. Знаєте, цілу зиму оті Перешори ввижаються... Ввечері з жінкою прислухаємося та й на Перешори зводимо розмову. Так-таки і не знаю, що гарного в Перешорах. Здається, – воля і чисте повітря".

Євген Чикаленко. Початок 1900-х рр. Фото з фондів Музею видатних діячів української культури

Харлампій Чикаленко, батько українського мецената, служив в Ананьєві у повітовому суді. Приблизно в цей же час тут мешкав український композитор Петро Ніщинський. Однак найяскравішою сторінкою в новітній історії Ананьєва стали події весни 1920 року.

Ананьїв і визвольні змагання

Ананьїв відіграв помітну роль у збройній боротьбі на півдні України. І ці слова не є номінальним академічним "заклинанням". Як у 1917, так і в подальших роках українці Ананьєва й околиць постійно демонстрували своє бажання жити саме в Україні. Місцева "Просвіта" проводила надзвичайно успішну діяльність із викладання української мови, історії, географії України тощо. 1918 року українську владу в повіті утверджували місцеві повітові коменданти: Олександр Чернявський і Павло Корбе. Під час окупації Херсонської губернії Червоною армією місцеві мешканці продемонстрували своє вороже ставлення до більшовицької влади конкретними діями.

У квітні 1920 року в селах Ананьївського повіту Херсонської губернії спалахнуло надзвичайно потужне антибільшовицьке повстання, на чолі якого став колишній офіцер Російської імператорської армії Олександр Ашінов.

Про повстання в Ананьєві довідалося командування Армії УНР, яка в цей час рейдувала тилами більшовицького війська. Командарм Михайло Омелянович-Павленко сподівався, що селянське повстання перекинеться з району Ананьєва до найближчих повітів, а тому наказав своїм військам 21 квітня захопити міста Балту та Бірзулу (нині – Подільськ).

Генерал-хорунжий Армії УНР В’ячеслав Бронський (24.03.1876 – †02.1919), уродженець Ананьєва. Світлину надав Ярослав Тинченко

Читайте також: Гетьманці зі старої Гетьманщини: як українці боролися за свою державу

На допомогу Ананьївському антибільшовицькому виступу прибув партизанський полк Чорноморців, який був сформований в Одесі за радянської влади. Цей полк було укомплектовано з козаків та старшин Армії УНР, які потрапляли до білогвардійського полону, а згодом опинилися на території, що була зайнята більшовиками. Червоні спробували відправити цей полк на фронт, але полк збунтувався. Тоді комуністи вирішили його роззброїти, але полк несподівано відступив і захопив Тирасполь, арештував ЧК і всю комуністичну владу. Полонених українці втопили в Дністрі. Після ліквідації окупаційної адміністрації полк виступив на допомогу селянам Ананьївського та Балтського повітів. Більшовики стягнули до цього району великі сили, почали палити села. Чорноморці долучилися до затяжних боїв за Ананьїв. 

Селяни, довідавшись, що їм йде підмога, розпочали штурм ворожих позицій. Гнаний українською кіннотою ворог був збитий, охоплений із флангів і частково порубаний. Балтський охоронний полк (чисельністю у 600 бійців) був повністю розбитий. Червоні зазнали відчутних втрат у живій силі.

Після перемоги над ворогом Армія УНР стала на постій під Ананьєвим. У самому місті розташувався повстанський Чорноморський полк.

На другий день розвідка донесла, що з боку станції Мардарівки рухається в напрямку на Ананьїв ворожий відділ при трьох гарматах, 200 кінних і 700 піхоти, при великій кількості кулеметів, з автопанцерниками й мотоциклістами-кулеметниками. Запорізька дивізія Армія УНР приготувалася до бою, зустріла ворога і попри втому – розбила його. Загарбник панічно втік на Одесу, залишив дві гармати і 27 чоловік полонених. Із допиту полонених виявилося, що це наступав Караульний батальйон під командою самого коменданта Одеси. Прогнавши ворога на 15 верст від Ананьєва, Запорізька дивізія розташувалася на відпочинок і ранком мала брати станцію Бірзулу.

Однак наступного ранку після бою ворог постав досить великими силами з боку Вознесенська й напав на Волинську дивізію і полк Чорноморців.

Запорізька дивізія Армії УНР одержала наказ підтримати Волинську дивізію, тож мусіла повернутися назад, виславши зі свого складу Кінно-запорізький полк уперед на допомогу. Волинська дивізія під командою полковника Никоніва вчинила опір і, незважаючи на переважальні сили ворога, збила його.

Сотник Армії УНР Макар Каплистий (18.01.1896 – †05.11.1979) з дружиною Марією. Світлина з архіву Фундації Українського вільного університету

Розбивши ці три ворожі відділи в районі Ананьєва, українська армія стала на марш і вийшла в район Балтського повіту.

Під час успішних боїв Армії УНР за Ананьїв та його околиці до українського війська зголосилася група місцевих повстанців, які були офіційним наказом зараховані до складу 4-го куреня Чорноморського полку 2-ї Волинської дивізії. Згодом значна частина ананьївських повстанців стали відомими старшинам Армії УНР.

Читайте також: Як у Зміївці на Херсонщині меморіал "Борцям за волю України" споруджували. ФОТО

Спорудження пам’ятника

Ананьївське повстання й подальші бої за місто та його околиці є однією з найславніших сторінок Зимового походу Армії УНР. Однак не лише ананьївські повстанці записали свої імена до історії українського війська. У лавах Армії УНР служило чимало уродженців Ананьєва та повіту. "Героїці" вдалось розшукати відомості про 106 ананьївців – вояків Армії УНР. Їхні імена будуть увічненні на скрижалях пам’ятника, спорудження якого розпочнеться вже 2017 року.

Дозвіл на будівництво такого монументу надав своїм рішенням (№35 від 30.03.2017) виконавчий комітет Ананьївської міської ради.

Запропонований "Героїкою" проект пам’ятного знаку представлятиме збільшену копію ордену Армії УНР Залізний Хрест "За Зимовий похід і бої", яким відзначали учасників Першого Зимового походу, що тривав під командуванням генерал-полковника Михайла Омеляновича-Павленка тилами білих і червоних військ у період із 06.12.1919 р. по 06.05.1920 р.

Ескіз пам’ятника воякам Армії УНР в Ананьєві

"Залізний Хрест" буде встановлено на постаменті з бутового каменю, що з чотирьох боків обрамлений гранітними дошками з іменами козаків і старшин Армії УНР та написом-присвятою: "Землякам, які воювали в лавах Армії Української Народної Республіки за незалежність України у 1917-1921 рр.". На постаменті буде встановлена колона, на доричному капітелі якої буде розміщено збільшену копію ордену.

Поряд із пам’ятним знаком розмістять і восьмиметрову щоглу з державним прапором та інформаційний стенд про історію Першого Зимового походу й долі ананьївців, які взяли у ньому участь.

Напевно, зайвим буде казати, що запроектований пам’ятний знак – буде унікальним явищем, адже в радіусі 150 км від Ананьєва відсутні будь-які монументи на честь Перших Визвольних змагань.

Проект реалізовується на доброчинні пожертви, а його успіх залежить винятково від підтримки небайдужих українців. Долучитися до будівництва можна за посиланням.