Після ударами «Іскандерів», керованими бомбами по ІДІЛ і мирних сирійцях, Кремль вдався до диверсії в Україні, підірвавши один із найбільших арсеналів, розміщений, майже навалом і просто неба, в Калинівці. Бо немає жодних причин не довіряти таємним джерелам журналіста Бутусова і його унікальній дедукції. Тим більше, що саме до цієї версії прихильні прем’єр з Вінниці Гройсман і Генштаб. Вона бездоганна. Бо Путін усюди. У всіх закутках мізків української влади. Звичайно, він категорично проти найефективніших за останні 20 років реформ в Україні, смертельно їх боїться, але тут він поробити нічого не зможе. Геній української реформації – непередбачуваний.

Причиною масштабної катастрофи в Калинівці дійсно могла бути диверсія на які списали драматичні підриви арсеналів в Балаклеї і Маріуполі. Тоді її треба розглядати поряд із масовими терактами і вбивствами опонентів Путіна-Кадирова, які шукали прихистку в Україні, замаху на життя і замовних вбивств добровольців АТО та харизматичних журналістів. Висновок може бути тільки один – на території України діє потужна, розгалужена, суперпрофесійна і ефективна нелегальна бойова розвід-диверсійна агентура Москви, яка в будь-який момент може дестабілізувати загальнодержавну ситуацію і спроможна виписувати довготривалу повістку внутрішньо-національного життя. Спецслужби, разом із нацполіцією, прокуратурою і судами, натомість жорсткій протидії цій загрозі, переслідуванню, притягненню до відповідальності і засудженню відомих, і не дуже, агентів агресора, зосереджені виключно на боротьбі з інаковладомислієм, інтернет-інтелектуальною опозицією і банальним віджимом активів.

Читайте також: Журналістка: Вибух у Калинівці нікого нічому не навчить

Не випадково, вчорашні смертельні вороги по ту лінію барикад Майдану, що організовували масові вбивства на ньому, як і самі їх виконавці, сьогодні або ліпші друзі влади, або емігранти під пропагандистську ейфорію заочного правосуддя, в’ялих церемоній екстрадицій та революційних конфіскатів в стилі епохи «червоного терору». Ще одну причину підриву арсеналу в Калинівці може встановити лише об’єктивне слідство, яке виявить винних серед відповідальних за безпеку на цьому примітивному складі. І покарають винних – від відповідальних на місці і до керівництва Генштабу. Бо цей арсенал – його стратегічний ресурс для протистояння бойовикам на Сході. І не тільки. Справа в тому, що війна на 90% там ведеться артилерією. В Калинівці саме постріли для неї виконують роль феєрверка на святі мирного роззброєння України.

Приймемо до уваги, що відповідно до останньої Білої книги МО України у 2015 році було утилізовано майже 9 тисяч тон боєприпасів. Просто на більше не вистачило грошей. В основному це зробив Трастовий фонд НАТО. Він же звітує, що з 2008 по 2015 роки утилізував аж 228 тисяч тон боєприпасів. До кінця ж 2019 року Альянс збирається утилізувати в Україні ще 360 тисяч одиниць легкої та стрілецької зброї, 76 тисяч тон боєприпасів, 3 мільйона одиниць протипіхотних мін та касетних боєприпасів. Саме з відкритих складів. Ними можна й постріляти або підірвати бойовиків-терористів. Але очевидно, що утилізуватись має в час непередбачуваної агресії Росії проти України тільки непридатні для бойового використання зброя і боєприпаси. Не викликає сумніву, що й сама програма співпраці з Альянсом в цьому плані має бути змінена з урахуванням стану війни: від отримання допомоги на будівництво збройних заводів і аж до якоїсь заміни утилізованих новими, із арсеналів радянської зброї в Східній Європі, боєприпасами, стрілецькою зброєю, бойовою і допоміжною технікою, шпиталями й ліками, тактичним одягом, захистами від бойових уражень, тощо.

Якщо трішки зануритись в не зовсім безнадійну конспірологію, то виглядає так, що підриви арсеналів, відмова від адекватної війні стратегії реформи ЗС (створення резервної армії, військ територіальної оборони, закупівля на вільних ринках мобільних систем ПВО, зв’язку, радіоелектронної боротьби і т.д. і т.п.), потрапляють у миротворчу, м’яко кажучи, парадигму політичної влади. Ми все більше виглядаємо говіркою, слабкою жертвою «бєзпрєдєла Путіна», яка навіть із сучасною зброєю неспроможна подолати внутрішні істеричні фобії і протиставити силу – силі. Тому, ніхто давати нам сучасну зброю не хоче і не буде. «Джевеліни», які за заявою Порошенка Трампу вже не потрібні - тільки психотропний наркотик для електорального підігріву.

Читайте також: Про найогидніше в ситуації з Калинівкою

Послаблення обороноздатності системною відмовою створити воєнну економіку за, хоча би, ізраїльським досвідом, точкові, але важкі удари по ній подібними підривами деморалізують суспільство і прирікають його на пошуки миротворчості хоча б з якимось гарантіями. Найкраще тут якраз і виглядає миротворча місія ООН, яку й ініціює в її Радбезі Росія, подавши резолюцію. Не варто думати, що Україна проти. Основний дипломат глави держави Єлісєєв вже заявив, що, врешті, ані російська, ані українська резолюції в РБ не пройдуть. Не звертаючи уваги, що міністр Клімкін обізвав російську ініціативу «шизофренією». Тому буде прийнята колективна. Змінив дещо позицію і Курт Волкер, який до цього часу жорстко представляв опозицію до Трампа у протидії Росії основного політичного істеблішменту. Врешті, перед другою зустріччю із Сурковим, попередньо всіляко розхвалюючи його «Дзеркалу тижня» як архітектора війни на Донбасі, заявив, що миротворча місія ООН може забезпечити вибори до місцевих органів влади на окупованих територіях України. В принципі, це швидка і бездоганна реалізація легітимними інструментами міжнародного права Мінська-2, який вже підтриманий відповідною резолюцією РБ ООН. І, як наслідок, створення квазідержавної автономії в тілі України з правом безсумнівного вето на її незалежну політику та самостійність державного суверенітету. Нікого не хвилює, що подібне може запустити достатньо драматичний парад суверенітетів, який в теорії має всі причини для тривалої громадянської смути чи війни. Мета ж західних лідерів, які все більше сходяться в одній думці щодо Росії та України, - глибоко заморозити конфлікт і поволі, якщо вдасться, проводити реформи, боротися з корупцією, будувати громадянське суспільство і повернути Росію в Західну корпорацію.

Підрив найкрупнішого арсеналу в Калинівці – точно не є випадковим. Як і вбивства Павла Шеремета, Дениса Вороненкова, полковника ГУР Максима Шаповала і чеченського розвідника-добровольця АТО Тимура Махаурі. З кожним таким випадком легітимність влади понижується, а протест суспільства нарощується. Миротворці не врятують Україну від занепаду.