Донбаський маневр.

Конфлікти навколо нових законопроектів, безперечно, випливає із їх суперечливої суті: з одного боку, намагання покласти на Росію вину за конфлікт і визнати території окупованими, з іншого боку, легітимізувати Мінські домовленості, які передбачають особливий статус управління ОРДЛО. Ці речі навіть з точки зору логіки слабо пов'язуються між собою, і, я не маю сумнівів, що в АП теж чудово це розуміють.

Читайте також: "Мужик, ми купили твого кота, а він мишей не ловить". Про ЄС та Порошенка

Очевидно, що Порошенко переслідує дві цілі. Визнання територій окупованими, покладає на Росію відповідальність за їх утримання. Так званий "ефективний контроль". І, водночас, Росія звинувачується в агресії. Таким чином, законопроект створює серйозні передумови для міжнародної судової тяганини на користь України, і знімає з влади відповідальність за неконтрольовані території. Зрозуміло, що такі норми порушують Мінські домовленості, в яких Росія не є учасником конфлікту, а відповідальність за неконтрольовані території повністю лежить на Україні, яка виконує комплекс кроків по створенню там особливих умов.

З іншого боку, оскільки західні санкції прив'язані до Мінська, Порошенко вирішив легітимізувати ці домовленості, незважаючи на те, що це суперечить першому пункту. І я не сумніваюсь, що саме цей пункт цікавить західних дипломатів.

Єдина можлива стратегія в рамках такого театру абсурда - це приймати все підряд і виконувати тільки те, що хочеться.

Але якщо в АП вирішили піти таким гібридним шляхом, то не розуміють, на яку небезпеку наражаються. Прийнявши все підряд ми в першу чергу створюємо поле для вільних трактувань з боку Росії. Тут від визнання Л\ДНР сторонами конфлікту до взагалі виходу з мінського процесу.

Гібридизація домовленостей не найкращий вихід. Найкращий - це поховати Мінськ. Зрозуміло, що це тупік, і Захід має переглянути санкції у зв'язку з агресією Росії, а не у зв'язку з порушенням Мінських домовленостей.

Читайте также: Депутаты поддержали в первом чтении закон о реинтеграции Донбасса

Ситуація серйозно змінилась. Якщо 2 роки назад на Заході були не готові навіть до елементарних санкцій, то тепер конфлікт з Путіним - цілком прийнятний сценарій. Сьогодні гра в умиротворення російського царя більше не є правильною стратегією ні в США, ні в ЄС. Вони починають грати жорсткіше, а отже виграний час дав їм можливість підготуватись. Це ж стосується і нас. Мінськ приймався в умовах повного війського розгрому, але за 2 роки ми серйозно відновили бойову готовність, а росіяни втратили запал.

Більш жорстка позиція України і Заходу має на меті змусити РФ погодитись на сценарій з миротворцями. І очевидно, що жорсткість тут ключовий аргумент.

Час забути про Мінськ і запустити новий процес.