Уявіть собі ситуацію. Ви позичили гроші сусіду, три роки він зривав всі домовленності, жодного разу не вніс оговорений місячний платіж, а за два тижні до кінцевого разрахунку, в разі неотримання якого ви можете піти до суду, на вашому порозі з’являється сусід з группою підтримки і вимагає від вас продовжити розписку ще на рік. Ніяких вибачень, ніяких розмов про компенсацію за незручності – нічого.

Більше того, навіть умови, тобто місячні платежі, які були разраховані на три роки – теж не змінилися. Тобто ніхто не хоче бачити, що те, про що домовлялися три роки тому, зараз вже не актуально. І от весь домком тисне на вас, мовляв ви маєте показати, що виконуєте свої забов’язання перед сусідом. Він же нічого крім того кукішу, який він вам показував три роки поспіль, показувати вам не має. Стоїть вся ця процесія на вашому порозі та вимагає: «Доведіть нам, що ви порядна людина. А інкше....відключимо газ».

Читайте також: В АП вирішили піти гібридним шляхом і не розуміють, на яку небезпеку наражаються – експерт

Або інша історія. Взяли ви в борг у сусіда, віддали в строк. Все як годиться оформили, печатки поставили, нема жодного сумніву, що ви своє забов'язання виконали в строк та в повному обсязі. Проходить три роки і ваш сусід на чолі «стурбованної обчєствєнності» вашого під’їзду заявляється до вас на поріг та вимагає віддати йому третину суми ще раз. Бо у нього обставини. Він розраховував на гроші, які ви віддали, купити собі щось дуже потрібне, а воно за три роки піднялося в ціні. Тож ви знову йому винні, про що вас запевняє «обчєствєнность». Адже негоже змушувати людину жити без чогось дуже для нього потрібного. А ваші заперечення про те, що треба було купувати три роки тому, одразу після того, як ви віддали всю сумму – то порушення прав та ганьба. «Да що це ви собі дозволяєте, гер сусід! Ви не маєте права вказувати людині коли їй купувати собі щось корисне». Той факт, що ви виконали забов’язання, а ваш сусід не виконав намірів, нікого не гребе.

Скажете, що таке неможливо. Ще й як можливо. Коли мова іде про Росію та непоборне бажання світових лідерів встановити мир у всьому мирі. Так, що потім вже на тому місті нічого не проросло. Закон про особливості місцевого самоврядування в ОРДЛО був прийнятий в строк. Те що він не почав діяти – не наші проблеми.

Якщо він Путіну так подобався, то чому він не забрався з Донбассу три роки тому, поки діяв закон? Якщо потрібен закон про самоврядування на перехідний період, то навіщо подовжувати старий, прийнятий під тиском? Адже зараз, після визнання Росії агресором, можна прийняти новий закон, якій більш відповідає часу.

Так, мінські домовленності посилаються на закон про місцеве самоврядування. Але сам закон не є їх частиною. Більше того, в домовленностях не вказаний конкретний закон. Путіну потрібен закон? Цікаво. А нам потрібен Крим та Донбас. У кожного свої національні інтереси та стратегічні цілі. Буває.

Читайте також: "Мужик, ми купили твого кота, а він мишей не ловить". Про ЄС та Порошенка

Єдине, що мені не зрозуміло, так це якого біса нам говорять, що ми маємо щось довести нашим західним партнерам? Ми ж не жертовне теля, щоб нас до заклання вести. У англійській мові є визначення божевілля. Це багаторазові намагання зробити одну ту саму річ з відомим негативним результатом, чекаючи від кожної нової спроби інших результатів.